Віталій Дем’янович Колодій.

Віталій Дем’янович Колодій народився 19 січня 1939 року в місті Первомайську Одеської (тепер Миколаївської) області.
З 1968 року член Національної спілки письменників України.
Твори Віталія Колодія перекладені абхазькою, болгарською, естонською, румунською та угорською мовами.
В своїй творчості звертався до "Слова о полку Ігоревім.
Дія невеликого вірша «Гнів Ярославни» відбувається в теремі Ігоря, очевидно, вже через кілька років після походу. До князя на бенкет з’їхалися гості. Вони благословляють його зброю та славлять його походи, згадують і шолом, з якого він пив «срібну воду Дону блакитного». А поруч у своїй опочивальні Ярославна колише дитину. Князь вимагає, щоб вона показала гостям майбутнього воїна. Але розгнівана Ярославна, знявши зі стіни меч, поклала його на порозі перед здивованими гостями, цим символічним жестом показуючи, що свого сина вона роститиме не для війни.
ГНІВ ЯРОСЛАВНИ.
Вечір хмелем вився при столові.
І слова, розпарені від млости
Падали у келихи медові.
До гостей з холодною свічею
Тихо вийшла, стала край порога.
– Ярославно! – мовив князь до неї,
— Покажи нам воїна мойого.
Всі звелись і рушили по залу.
Глянула навкруг вона в тривозі,
Зі стіни поволі меч здійняла
І поклала перед ними на порозі.
Стали раптом свічі пригасати.
Князь здригнувся.
Гості заніміли…
Зі склепінь дивилась Богоматір
І ховала сина в хмарах білих.
Нетрадиційне трактування образу містить і вірш «Боян», у якому Боян зображений зловісною, відразливою фігурою. Русичі зазнали поразки, їхні дружини голосять і проклинають Бояна за те, що він закликав їх чоловіків до походів. Боян ніби й сам розуміє свою провину перед народом і, залишивши своїх одноплемінників, іде у степ:
Він іде від натовпу крізь бурю,
У степи на перехрестя стрічні.
І лягає тінь його похмура
На могили й на дороги вічні.