Варваринська церква.

В 1781 р. в церкві Різдва Христового з прибудовою на честь Св. Варвари (неподалік від теперішньої водонапірної вежі) відбулась пожежа. На згарищі храму був знайдений образ Великомучениці Варвари «под серебряною ризою, … онъ составляет предметъ особеннаго благоговъния». На цьому місці був збудований новий храм на честь Святої.
С. Таранушенко в книзі «Дерев’яна монументальна архітектура Лівобережної України" описав храм. "Церква Варвари належить до поширеного на Чернігівщині типу невеликих скромних тризрубних, одноверхих церков з «кубічним» зрубом стін центральної дільниці; у вівтаря і бабинця зруби стін вдвоє нижче ніж у центральній дільниці, а площа їх мало не у чотири рази менша плану центра. Верх в церквах такого типу часом недорозвинутий. Грані першого залому в них зразу переходять в маленький світловий ліхтар (саме такою і є церква Варвари).
План церкви Варвари складається з трьох чотиригранників (південний і північний приділки добудовано згодом). Дзвіниця над бабинцем надбудована в ХІХ ст.
С.Таранушенко вважав, що Варваринська церква була збудована, вірогідно, в 80-х роках ХVІІІ ст., бо в цокольному ярусі іконостаса в картуші вміщено запис: «Сооружися сей иконостас снъцарскою роботою коштом асаула сотенного Максима Клювеского а иконописною здълана з общого всъх… дателей и прихожан… В 1788 году апръля 15 мастером снецарской мищанином новгородским Федором Свистухою а иконописною жителем ямпольским карнетом Григоріем Шарыпою» (сницар – майстер з дерев’яного різьблення).
Зберігся ще один опис церкви в звіті інспектора губполітпросвіти В. Шугаєвського за жовтень 1922 року: «… В церкви много старины, и прежде всего 4-х ярусный иконостас хорошо сохранившийся…. В разных местах храма размещено много старинных икон, на коих некоторые представляют хорошие образчики украинского искусства XVII- XIX веков. Обращает на себя внимание икона на холсте, видимо, униатского происхождения: на ней представлено Преображение Господне в несколько иной композиции, чем на православных иконах; внизу надпись на латинском языке / частью Евангельский текст, относящийся к Преображению/; икона эта висит в притворе справа. В пономарне /направо от алтаря/ находится целый ряд старинных икон и старинных богослужебных книг; среди последних немало Петровской печати. Иконы пономарки в значительном большинстве не представляют интереса/ плохая живопись, позднее время/; лишь несколько экземпляров относится к концу XVIII века и нач. XIX, что свидетельствуется поставленными в них датами. Отмечаю еще два прекрасных резных подсвечника-ставника: один золоченый, второй половины XVIII века; другой весьма нехудожественно выкрашенный в белую и зеленую краску/ видимо в позднее время/, возможно, более раннего происхождения. Среди икон, помещенных в кладовых притворов, я отобрал несколько образчиков старинной живописи / XVII – XVIII в.в. /обрамленных отличной резьбой, или написанных на зеленом барельефном фоне, для новгород-северского музея».
Це, мабуть, єдиний і останній опис церкви та її начиння, який є на сьогодні.
Церква Варвари до наших часів не збереглася. В 1930-х роках храм згорів через необережне поводження з вогнем.