Зачарована тихоплинна Десна, невеличкі тихі вуличкі, що мов струмочки збігають до річки, зелені луки з численними озерами, чисте повітря, надзвичайно мальовничі пейзажі - все це гармонійне поєднання манить до себе, привертає увагу - це Новгород-Сіверський. Його можна назвати містом-легендою, застиглою у віках. Багато чудових споруд загиноло у вогні війн та стихійних лих, не збереглися навіть цілі квартали. Але й зараз Новгород-Сіверський посідає визначне місце на Чернігівщині за кількістю старовинних архітектурних пам’яток. Особливого колориту місту надають старі споруди ХІХ-поч. ХХ ст., серед них - будівлі Земства і Дворянського зібрання, учбових закладів, а ще купецькі будинки і крамниці та ін.
Проєкт перепланування Новгорода-Сіверського був затверджений в 1805 р. Почали забудовуватися центральні вулиці, формувається міський центр. На поч. ХІХ ст. в місті налічувалося 775 житлових будинків, а на поч. ХХ ст. - 1314, серед них 42 муровані. Майже всі воні були одноповерхові. В багатьох дерев’яних фронтони, карнизи, наличники, віконниці прикрашалися чудовим дерев’яним мереживом-різьбою. Муровані споруди мали своє архітектурне рішення: зазвичай, вони були на підвалі, а вікна оздоблювались лиштвами з карнизиками. Збереглися цікаві будинки, в яких перший поверх мурований, а другий дерев’яний. Своєрідною рисою Новгород-Сіверської провінційної архітектури були великі дерев’яні портики, винесені на тротуар. У разі необхідності вони давали змогу перехожим захиститися від дощу.