«Слово о полку Ігоревім» у творчості Григорія Коваля". До 105-річчя від дня народження.

20 вересня виповнюється 105 років Григорію Ковалю. Він народився в містечку Ічня на Чернігівщині. Закінчив Київський педагогічний інститут. Працював учителем на Закарпатті, а з 1957 року — в Києві: у редакціях газет, видавництві «Радянський письменник». Член Спілки письменників України. Особливе місце у творчій спадщині поета посідає осмислення історичного минулого України.
Його поезія глибоко патріотична, а ліричний герой часто звертається до образів княжої доби. Одним із важливих джерел таких образів і мотивів стало «Слово о полку Ігоревім». Коваль не просто відтворює сюжети давньої пам’ятки, а переосмислює її образи як метафори історичної пам’яті, незламності та драматичної долі українського народу. Саме тому його поезія набуває філософської глибини й епічного звучання. Відлуння «Слова» особливо виразно звучить у вірші «Скажи мені, Дніпре». Твір побудований як звернення до Дніпра-Славути — живого свідка минулої й сучасної історії України, її слави та трагічних випробувань. Через розмову з рікою поет поєднує княжу минувшину, козацьку добу та сучасність, підкреслюючи безперервність історичного процесу. Образ Дніпра у Коваля — це не просто географічний простір, а своєрідний літописець української історії. Саме тому вірш насичений ремінісценціями з «Слова о полку Ігоревім», зокрема його образною системою та мотивом звернення до природних сил. У поезії «На кручах дніпрових» постає образ Бояна — легендарного співця «Слова», який у Коваля стає символом українського словесного мистецтва. Поет називає Україну Бояновою землею, наголошуючи на її давній культурній традиції: «Я чую: до мене у вітрах промовля старезна і юна — Микули й Бояна, прадавня, освячена кров’ю земля». Інший важливий мотив — стародавні могили, кургани, які пробуджують історичну пам’ять. У поетичній уяві Коваля вони пов’язуються походом Ігоря Святославовича, втечею князя з половецького полону за допомогою Овлура та образом Ярославни: «А тінь Ярославни квилить над водою, і слухають стогін пожежі і бою самотні кургани, дніпровські могили». У вірші «Літописець» Коваль називає давніх книжників «Боянами далеких часів». Так поет вибудовує своєрідний духовний міст між співцями, літописцями Княжої України та сучасним українським митцем. Творчості Григорія Коваля властиві особлива мелодійність і музичність. Його вірші легко лягають на музику, що зближує поетичну манеру автора з пісенною природою «Слова о полку Ігоревім». Чимало його творів стали піснями та увійшли до репертуару відомих українських колективів, зокрема Національного заслуженого академічного українського народного хору України імені Григорія Верьовки. Коваль був не лише поетом, а й художником-аматором, грав на акордеоні, гітарі та мандоліні. Музика, образотворче мистецтво та поезія органічно поєднувалися у його особистості. Поет помер у 1997 році. Похований в Ічні. Творчість Григорія Коваля засвідчує, що «Слово о полку Ігоревім» не залишається лише пам’яткою далекого минулого. Його образи продовжують жити в українській культурі, допомагаючи сучасним митцям говорити про історичну пам’ять, боротьбу, втрати й незламність України.