Платон Воронько

1 грудня 1913 р. народився поет Платон Воронько в с. Чернеччина поблизу Охтирки Сумської області в сім’ї коваля.
Поему «Ярославна» Платон Микитович написав 1944-45рр. Ярославна для поета – у всі часи жінка, яка відправляла на війну коханого: "Сказала: Іди, коли йти! Іди, не заважай на прикмети їх безліч на ратнім шляху!». Ці слова повторює в інших умовах подруга ліричного героя поеми; вона чекає його, як Ярославна Ігоря: «Ти ждеш із Карпатського рейду мене в бойовім убранні. Ось-ось перебродом перейде і зрине з пітьми на коні». Двічі згадує автор затемнення сонця – перший раз перед походом князя Ігоря, як воно описано в «Слові», другий раз – це символічне затемнення, викликане плачем Ярославни: "Я чую твій плач, Ярославно, він повінню криє поля", але воно допомагає «нашій когорті хоробрій пробитися в Черні бори». Автор ніде не переказує «Слово», але образи його використовує постійно – Путивльська земля і отчий Путивль, невідома річка Каяла, шлях Ігоря і його сіяючий шолом, кургани, птаха-зегзиця. П.Воронько ніде не відтворює плачу Ярославни з її заклинаннями сил природи. Але як плач Ярославни допоміг князю Ігорю бігти з полону, так і плач коханої сучасного героя сприяв перемозі: «Спасибі тобі, Ярославно, за плач, що серця окриля. За вірність, що в кожнім столітті квітчала нам шлях бойовий, за пісню, що вперше на світі змінила твій плач віковій».
https://youtube.com/watch?v=VZzsnqeN5p4&feature=share