Платон Воронько.

1 грудня виповнюється 110 років видатному поету, публіцисту, драматургу та громадському діячеві Платону Вороньку (1913–1988 рр.).
Платон Микитович Воронько народився 1 грудня 1913 року в селі Чернеччина поблизу Охтирки на Сумщині. Батько його був сільським ковалем, дід - мандрівним лірником. Виховувався в охтирському дитячому містечку-інтернаті, потім навчався в Харківському автошляховому інституті, після закінчення якого поїхав до Таджикистану на «почесні» для молоді будівельні роботи, якими «славився» радянський час. Почав писати вірші «в шухляду». Після служби в армії повернувся на Сумщину, працював учителем української мови та літератури, а 1937 року вступив до Літературного інституту ім. О. М. Горького, де здобували літературну освіту більшість радянських письменників. Платон Воронько був сином і поетом свого часу.
Як поет Платон Воронько народився на війні. Саме досвід тих суворих літ і став «відправним пунктом» його творчої біографії.
Він творив свою долю в партизанських походах, в жорстоких боях у тилу ворога. Після війни займався вже винятково літературною творчістю. Перша книжка поезій Платона Воронька «Карпатський рейд» вийшла 1944 року. Найяскравіше талант автора виявився в поемі «Ярославна», коріння якої в безсмертному «Слові о полку Ігоревім». Творчо використовуючи образну систему «Слова», поет в образі Ярославни змальовує узагальнений образ матері-Батьківщини. Як відомо, літературний образ Ярославни — це ідеал жінки з великим і ніжним серцем, душевною красою, це символ подружньої вірності, символ коханої, яка цнотливо береже чистоту своїх почуттів, зрештою — це образ патріотки рідної землі. Такою її в новій добі подав і Платон Микитович Воронько. Вона, як і героїня «Слова», живе в Путивлі, як і та, далека Ярославна, проводжає в похід свого «друга-князя» і так само чекає його повернення:

А ти, невідступна в чеканні,

В коханні не знаючи меж,

Стоїш на високім кургані

У спалахах нових пожеж.

Творчий доробок Платона Воронька вагомий. Його знають як «поета-пісняра» , багато його віршів покладено на музику.
За твори для дітей 1976 року його було нагороджено премією імені Лесі Українки.
Характерною ознакою його письменницької діяльності було те, що він «ділив себе на двоє» – писав для дорослих і для дітей. Його збірки поезій для дітей завоювали симпатії дитячої аудиторії. Мільйонними накладами виходили його книжки для малят. Вірші Платона Воронька живуть між людей, звучать на дитячих святах, вивчаються в школі. Хто хоч раз їх прочитав – запам’ятає на все життя.
Помер Платон Воронько 10 серпня 1988 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.