Петрів день.

12 липня церква вшановує пам’ять святих апостолів Петра і Павла.
Традиція зображати їх разом походить з ХУІ ст., що символізує втілення повноти церкви, оскільки Павло проповідував язичникам, а Петро - іудеям.
Народна назва свята – Петрів день. Цей період вважається своєрідною верхівкою літа, після чого в природі починається поворот до осені. Петрівка минає – половини літа немає.
Вважалося, що на день Петра і Павла сонце грає, тобто сяє всіма барвами райдуги. Того, хто побачить, як грає сонце, очікує щастя.
На Петрів день плели вінки, водили хороводи, і починалися петровські гуляння, які тривали до першого Спаса. Молоді дівчата ворожили на судженого. Не можна було працювати в полі, щоб не потривожити хлібне колосся, і щоб був добрий урожай. Після Петра і Павла починалася пора сінокосу.
Апостола Петра шанували як охоронця рибалок - до нього зверталися за допомогою, часто збираючи кошти на велику свічку, яку запалювали в церкві перед іконою святого.
В фондах музею-заповідника "Слово о полку Ігоревім" є ікона з зображенням святих апостолів Петра і Павла, кін. ХІХ ст.