Пантелеймон Олександрович Куліш народився 7 серпня 1819 р. в містечку Вороніж Глухівського повіту на Чернігівщині (нині Шосткинський район Сумська обл.).
Закінчив Новгород-Сіверську чоловічу гімназію. В 1939-40 рр. навчався в Київському університеті. З 1840-го вчителював у Луцьку, Рівному, Києві. Подорожував по Україні, роблячи фольклорно-етнографічні записи. В 1843 р. познайомився з Т.Шевченком, разом з яким брав участь у діяльності Кирило-Мефодіївського товариства. Працював над перекладами українською мовою багатьох класиків світової літератури. Написав поему "Україна", історичні романи "Михайло Чернишенко", "Чорна рада, хроніка 1663", поетичні збірки, віршовані драми, балади, думи, байки тощо. Життя в Новгороді-Сіверському залишило глибокий слід у пам’яті видатного письменника і знайшло відображення в повістях "Феклуша" та "Яков Яковлевич". Свої юнацькі враження переносить у ХУІІ ст. в історичний роман "Алексей Однорог", присвячений подіям 1604 р. на Сіверщині.
В поемі "Грицько Сковорода" П.Куліш згадує архієпископа Л.Барановича, окрему увагу приділяє Тріумфальній арці. В роботі "Записки о Южной Руси" дає стислу характеристику "Слова о полку Ігоревім", яке називає думою, написаною учасником походу Ігоря Святославича в 1185 р. "Слово", на його думку, дійшло до нас у спотвореному вигляді; ритмічність ладу пам’ятки не може бути визнана доведеною.













