Панас Мирний

13 травня 1849 року в родині бухгалтера повітового казначейства в місті Миргороді на Полтавщині народився Панас Рудченко. Його освіта була незначна, бо після кількох років навчання в Миргородському парафіяльному, а потім у Гадяцькому повітовому училищі чотирнадцятилітній хлопець йде на власний хліб. Чиновницька служба Рудченка почалася в 1863 році в Гадяцькому повітовому суді. На цей час припадають його перші спроби на ниві літературної творчості та фольклористичної діяльності. З 1871 року Панас Рудченко живе і працює в Полтаві, займаючи різні посади в місцевій казенній палаті та починає пробувати свої сили в літературі. Перші його твори підписані ім’ям Панас Мирний, з’явилися в львівському журналі «Правда» 1872 року. З середині 1880-х років Панаса Мирного починають друкувати на Наддніпрянщині. Літературні інтереси письменника тісно поєднувалися з його громадською діяльністю.

Роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні…?” був виданий у Женеві, його нелегально переправляли через кордон, поширювали конспіративно. Роман передавали з рук у руки, він здобував популярність.

Панаса Мирного дуже цікавила пам’ятка давньоруської літератури "Слово о полку Ігоревім". Яскравою в художньому відношенні постає його спроба стилізувати переспів «Слова» під українську думу. «Дума про військо Ігореве» вийшла в західноукраїнському журналі "Зоря" в 1896 р .

Останні роки письменника затьмарені багатьма трагічними подіями: з життя на початку ХХ ст. пішов брат Іван, а згодом і мати, на війні загинув старший син Віктор, відійшли у вічність найближчі друзі й літературні побратими — М. Старицький, Б. Грінченко, І.Карпенко-Карий, М. Коцюбинський, Леся Українка. Зрештою, його серце не витримало, 28 січня 1920 року він помер від інсульту. Дружина пережила чоловіка більш ніж на 20 років. Разом із сином, вони відкрили в будинку Панаса Мирного меморіальний музей, першим директором якого був Михайло Рудченко, син письменника.

Панас Мирний був одним з найбільш плідних українських письменників свого часу. Написав 718 оригінальних та перекладних поезій, 9 драм, 69 великих та малих прозових творів, 40 прозових уривків без назв – усього понад одну тисячу творів.

Однак левова частка його доробку залишилася в рукописах.