Опанас Маркович.

8 лютого річниця від дня народження Опанаса Марковича - збирача і знавця духовних скарбів українського народу. Важливу роль у формуванні світогляду та літературно-естетичних поглядів фольклориста відіграли Т.Шевченко, М.Гоголь, М.Максимович.
В 40-х роках ХІХ ст. Опанас Маркович розгорнув активне збирання памʼяток народнопоетичної творчості, уважно вивчав живу мову народу. Частину зібраних матеріалів О.Маркович надіслав П.Кулішеві, який мав упорядкувати збірник народних пісень.
У 1847 р. за активну участь у діяльності Кирило-Мефодіївського товариства Марковича було вислано під нагляд поліції до Орла, де він служив помічником управителя губернської канцелярії. В квітні 1850р. Опанасові Марковичу було дозволено «…иметь свободное жительство в местах, полезных для здоровья, но с продолжением однако же учрежденного за ним секретного надзора».
Одружившись з Марією Вілінською, Опанас Маркович 1851 р. повертається з заслання. В грудні він займає посаду коректора «Черниговских губернских ведомостей», фактично виконуючи обовʼязки редактора неофіційної частини чернігівської газети. Там же були вміщені без підпису матеріали самого Марковича: «Местный вариант исторической песни о Нечае, брацлавском полковнике Богдана Хмельницкого», «Местные слова и выражения. Сообщ. из Остерского уезда». В «Черниговском листке» був опублікований фольклорно-етнографічний нарис О.В.Марковича «Новгородок, 24 червцю. – Перед Іваном» та інші матеріали, повʼязані з вивченням звичаїв, побуту і мови жителів Новгорода-Сіверського.
Опанас Васильович написав партитури двох українських оперет: «Наталка Полтавка» і «Чари». Ставив Маркович «Наталку Полтавку» і в Новгороді-Сіверському, де служив акцизним чиновником, і в Чернігові, і всюди з величезним успіхом. Один з очевидців згадував: «Багацько бачив я спектаклів, бачив і трупу Кропивницького, але не бачив нічого подібного до тих спектаклів, які споружав Опанас Васильович».
Усюди, де жив і працював О.Маркович, він вносив живий струмінь у товариство. В Новгород-Сіверському про нього відгукувались, як про полумʼяного ентузіаста, знавця і збирача пісень, що зберіг юнацький жар серця. Він мав здатність захоплювати інших тим, чим захоплений був сам.
Головна праця життя етнографа і фольклориста – збірник, що включив понад 50 тисяч прислівʼїв, приказок тощо. Цей матеріал Маркович записав частково сам, а решту – інші особи на його прохання. Він систематизував зібране, але оскільки не міг його видати, передав М.Симонову (М.Номис), який і надрукував його у Петербурзі 1864 року.
Після тяжкої тривалої хвороби Опанас Васильович 1 вересня 1867 року помер у Чернігові. Похований на Болдиній горі.