Микола Васильович Хомичевський.

9 грудня 1897 року в селі Дермані на Волині в сім’ї священника та вчительки народився Борис Тен (літературний псевдонім Миколи Васильовича Хомичевського) – видатний український поет-перекладач, мистецтвознавець, педагог, лауреат премії ім. М. Рильського.
До Житомира родина Хомичевських переїхала з початком Першої світової війни.
Молодий М.В. Хомичевський працює в Житомирі статистом, у 1922 році закінчує гуманітарний факультет Волинського ІНО ( Інституту народної освіти), працює вчителем рідної мови у 15-й трудовій школі м. Житомира. Саме в цей час молодий Тен разом з другом Є. Кудрицьким перекладає «Діалоги» Платона. У 1923 році з’являється перша публікація в журналі "Червоний шлях» (№ 6-7) вірша Тена «Роззуюсь – на яру траву».
1924 року Борис Тен переїжджає до Києва, працює у видавництві «Сяйво», «Книгоспілка», Державному видавництві України. В Києві він знайомиться з лідером так званих неокласиків і перекладачем латинської поезії, критиком М. Зеровим, з відомим уже на той час М. Рильським та академіком О. Білецьким. Він долучається до роботи, яку проводили тоді композитор Д. Ревуцький та М. Рильський, зі створення українських перекладів пісень західноєвропейських та російських композиторів.
У 20-ті роки, перебуваючи в Житомирі та Києві, Микола Васильович мав зв’язки з Українською Автокефальною Православною Церквою. Більш того, у Житомирі він був протоієреєм, а у Києві – протодияконом Петропавловської церкви. Через цю діяльність Борис Тен був засуджений до заслання в табори Далекого Сходу (1930 – 1936рр.).
Повернувшись, працює у Київському пересувному театрі, в Калінінському обласному будинку творчості. Повертається до перекладів, найголовнішим з яких став «Прометей закутий» (1938 р.).
З початком радянсько-німецької війни 1941–1945 років був мобілізований до лав Червоної армії. На фронті потрапив в оточення та опинився в полоні.
Підчас окупації Новгорода-Сіверського, в серпні 1941 року, сюди потягнулися численні колони радянських військовополонених, серед них був і Микола Васильович Хомичевський.
У 1942 році з числа акторів театральної групи, яка працювала в місті у Народному будинку, була створена підпільна молодіжна група. Члени групи збирали зброю, вели агітаційно-пропагандистську роботу, розповсюджували листівки. Учасником її був колишній військовополонений М. Хомичевський. Після зради, всіх членів групи було заарештовано і він потрапив до одного з концтаборів Німеччини.
В 1945 році, після звільнення з концтабору, Борис Тен повертається до Житомира, із яким відтоді пов’язане все його подальше життя.
Багато років Борис Тен вчителював у середніх школах Житомира, викладав латинську мову та вів курс музичного виховання у Житомирському педагогічному інституті, музичному училищі, училищі культури. Талановитий педагог, Микола Васильович не уявляв свого життя без учительської роботи, але поруч завжди була література.
Якою б багатогранною не була творча діяльність Бориса Тена, головна його заслуга перед українською культурою – переклад Гомерових поем.