20 грудня 1931 року в с. Загребелля на Сосниччині народився майбутній громадський діяч, письменник, дисидент Микола Петрович Адаменко. Дитинство та юність припали на важкі часи, але це не завадило талановитому юнаку вступити на філологічний факультет Київського університету ім. Т.Шевченка. Мріяв стати журналістом, бо мав до цього хист.
Через проукраїнські переконання був заарештований за «антирадянську націоналістичну діяльність» і засуджений на 10 років таборів. Через три роки його справу переглядають та звільняють за відсутністю складу злочину, хоча й не реабілітували. Декілька років Микола Адаменко працював різноробом. Зрештою в 1962 р. його було реабілітовано і поновлено в університеті, після закінчення якого в 1964 році був направлений до села Полюшкине Новгород-Сіверського району. Вісім років викладав у місцевій школі українську мову, літературу та співи. Талановитий вчитель зумів згуртувати навколо себе здібних учнів і створити музичний ансамбль народних інструментів. Також Микола Петрович доклав максимум зусиль, аби покращити культурне життя на селі. Ним був організований аматорський хор з місцевих жителів. Обидва колективи стали постійними учасниками масових заходів школи та села.
В 1972 році повертається до рідної Сосниці, де продовжує викладацьку діяльність.
В 1985 році вийшла друком перша збірка М.Адаменка «Повінь». Він стає членом Спілки письменників України.
В 2001 році вийшов його роман "Закон-тайга" про перебування у таборі. Ця повість стала книжкою року і принесла літературні премії ім. Бориса Грінченка та Михайла Коцюбинського.
На долю Миколи Адаменка випали важкі випробування, та він завжди залишався доброчесним та вірним своїм переконанням. Його бунтарський дух не змогли придушити арешт та заслання - до останнього був патріотом.













