Микола Миколайович Бантиш-Каменський.

27 грудня 1737р. в м.Ніжин Чернігівської губ. народився історик, бібліограф, архівіст, археограф, перекладач і видавець Микола Миколайович Бантиш-Каменський. Був освіченою людиною, знав щонайменше вісім мов.
Активна діяльність ученого знайшла своє відображення в численних опублікованих та неопублікованих працях. Уклав фундаментальні довідники, реєстри, бібліографічні покажчики – прототипи сучасного довідкового апарату до архівних документів та друкованих видань. Брав активну участь у виданні низки власних підручників та перекладних творів, за якими навчалося не одне покоління семінаристів, – з латинської, французької, грецької, єврейської граматики, підручників різних авторів з риторики, філософії, історії, хрестоматій тощо.
Дбав про доступність книжок для всіх верств населення. В 1768 р. за його ініціативою при Києво-Могилянській академії було засновано окрему бібліотеку для незаможних студентів, що не мали змоги купувати книжки. На поч. XIX ст. бібліотеці Київської духовної академії було подаровано частину рукописів з особистого зібрання М. Бантиша-Каменського.
Маючи великий потяг до історії та археографії працював в архіві Колегії закордонних справ. Виконав величезний обсяг робіт з упорядкування та опрацювання архівних документів. Від 1800 р. до кінця свого життя – очолював архів, попри те, що до 1780 р. практично втратив слух унаслідок застуди, спричиненої тривалою працею у вологих і неопалюваних підвалах архіву.
В 1799 р. активно співпрацював з О. Мусіним-Пушкіним з розшифрування тексту та підготовкою до видання рукопису «Слова о полку Ігоревім». Перше видання «Слова…» було надруковано в 1800 р. Діяльність М. Бантиша-Каменського в цій царині відзначалась бережливим ставленням до передання текстів пам’яток. Мав глибокі знання в галузі палеографії.
Опрацював важливі документальні матеріали, які стали змістом підготовленої ним «Истории об Унии», уклав «Реєстр и описание малороссийских и татарских дел». Ці праці мають наукову цінність для українознавства і сьогодні. Також упорядкував архівні справи Києво-Печерської лаври, видання українських богословів, підготував до друку низку староукраїнських пам’яток.