4 листопада виповнюється 150 років від дня народження Богдана Лепкого відомого українського педагога, прозаїка, поета, художника, громадсько-культурного діяча. Головним кредо його творчого і громадського життя була популяризація і захист українства.
Народився Б.Лепкий на Тернопільщині, в родині священика з давнього старовинного роду. Потяг до творчості у малого Богдана виявився рано. Перші літературні спроби зроблені ще в Бережанській гімназії, де він отримав початкову освіту. Після закінчення гімназії у 1891 юнак вирішив стати живописцем і вступив до Віденської Академії мистецтв, але туга за Батьківщиною спонукала перейти до Львівського університету. В цей час на сторінках періодики з’являються поезії та оповідання молодого митця, а також його переклади з європейських літератур .
У 1899 році був запрошений до Кракова викладати українську мову та літературу в польських гімназіях . У Кракові Б. Лепкий створив своєрідний український центр у польському літературному середовищі.
Восени 1915 р. Б. Лепкого мобілізували: «...У Відні взяли до війська й приділили до просвітньої роботи в таборах полонених». Влітку 1917р. відвідав Львів, Бережани, могилу батька о. С. Лепкого в селі Жуків, побачився з рідним братом, січовим стрільцем Левом Лепким.
З 1920 р. письменник жив у Берліні, займався літературною творчістю, а 1925 р. повернувся до Кракова, де отримав посаду професора Ягеллонського університету(1932)
Майже щоліта Б. Лепкий приїжджав у Галичину, село Черче в улюблений письменникові будинок, де він жив і працював.
Творчість Богдана Лепкого - різножанрова й об’ємна: це і лірика, й оповідання, і повісті, і драматичні твори, й історична епопея. Його поезію характеризує, за висловом Івана Франка, «м’якість колориту й ніжність почуття». У його поетичних творах звучать і громадянські мотиви і звернення до минувшини.
Давню літературну поему “Слово о полку Ігоревім” Богдан Лепкий вважав пам’яткою не тільки української, а й слов’янської культури, що захоплює естетичним рівнем відтворення історичних подій, та відіграє важливу роль в геокультурній перспективі українства в європейському контексті.
В 1905 році в Кракові вийшло “Слово..” польською мовою з коментарями. Робота була схвально оціненна І. Франком, який зазначив що «переклад, у який автор вложив, можна сказати всю силу своєї поетичної індивідуальності і який наслідком того вийшов без порівняння живійший, барвнійший і кращий від усіх відомих мені досі перекладів…. та дає полякам більше, ніж вони самі зуміли засвоїти».
Богдан Лепкий зробив два варіанти перекладу “Слова...” польською мовою: поетичний і прозовий, додавши передмову і коментарі. Цей переклад і по-сьогодні вважається одним з найкращих перекладів польською мовою.
Паралельно з польським перекладом, ще з 1906 року працює над українським, сучасною мовою. 1915 р. у Відні, виходить переспів “Слова...”, оригінальний в задумі і втіленні. У виданні подав власні переспіви, доповнивши їх роботами інших перекладачів. Супроводив передмовою, в який пояснив авторські мотиви написання “Слова..”. Серед іншого знаходимо такий майже пророчий коментар з візією у наше сьогодення: “Дивіться — Азия на нас іде! Орди заливають нас, мов потопа, палять городи й села, руйнують культуру, грозять неволею… ” .
Доповнюють переклади оповідання Б. Лепкого “Каяла”, яке в своїй основі є прозовою версією “Слова...”. Написане ще в 30-рр. ХХ ст., воно залишається талановитим проникненням у світ давньоруської пам’ятки.
Щодо автора “Слова...”, висловив версію , що написав його невідомий поет, чоловік світський, близький до княжої верстви, можливо учасник походу. Написав його 1186 року тодішньою українською літературною мовою, до якої увійшло багато народного словесного скарбу.
Б. Лепкий завжди наголошував на важливості для кожного народу знати свою історію, бо «Коли народ знає свою минувшість, коли він розуміє заслуги і провини своїх батьків, то йому легше провадити боротьбу за волю і правду».
Помер Богдан Лепкий 21 липня 1941 р. Похований у Кракові на Раковецькому цвинтарі.
Чернігівська область
м. Новгород-Сіверський,
вул. Слобідська, 1
