На території Новгород-Сіверського Спасо-Преображенського монастиря, одного з найстародавніших та найповніше збережених монастирських оборонних ансамблів України, збереглися залишки споруди світського призначення – Княжого терему.
Його руїни збереглися нижче рівня сучасної поверхні. Пам’ятка відкрита під час науково-рятівних археологічних робіт та досліджувалася у 2003–2004 рр. О.Є. Черненко та А.Л. Казаковим, у 2013 р. – О.Є. Черненко та О.М. Іоаннісяном. Споруда датується дослідниками кін. ХІІ – поч. ХІІІ ст. Це була прямокутна у плані чотиристовпна будівля (15,5 × 12,5 м). Від неї, на висоті 1,2 м, вціліли рештки трьох стін (західної, східної та північної) та квадратних у плані стовпів (1,4 × 1,4 м). Четверта (південна) стіна знищена до рівня фундаментного рову під час розбудови монастиря у ХVІІ ст. До споруди вів один вхід, розташований із за-ходу (шир. 1,8 м). Судячи з усього, у будівлі було принаймні два, а може й більше, яруси. Рештки улаштованого на балках дерев’яного перекриття першого ярусу виявлені в розвалах у внутрішньому просторі споруди. Там само збереглися залишки обвалених склепінь, які спиралися на підпружні арки та перекривали верхній ярус. Доступ на верхній ярус міг здійснюватися через сходи у південній, втраченій, стіні або ж через розташовану ззовні дерев’яну прибудову зі сходами. Стіни споруди (товщ. 1,4 м) складені з плінфи на вапняно-цем’янковому розчині. Лицьові поверхні стін утворюють ряди цілих прямокутних ( 27,5 × 19 × 5 см; є знаки на торцях) та прямокутних із одним заокругленим краєм плінф (26 × 16 × 5 см; покладені рівним торцем назовні). Всередині стіни заповнювали нерегулярні шари цілої та розколотої плінфи і каменю нацем’янковому розчині. Фундаментні рови стін, завглибшки 1 м, були впущені з дна котловану. Їх заповнювала пролита вапняним розчином булига, перекрита зверху 2–3 рядами мурування з плінфи. В основу стовпів були закладені глиби пісковику. Підлога у споруді була улаштована з дощок (на окремих ділянках збереглись їх сліди у вигляді смуг тліну деревини), а вздовж західної стіни, всередині та ззовні, покладено мостіння з плінфи. Внутрішня поверхня стін першого поверху була потинькована та прикрашена фресковим розписом. На другому поверсі знаходилась глинобитна піч. Внутрішній простір руїн заповнювало будівельне сміття з цієї ж будівлі. В ході його розбирання виявлено фрагменти тиньку з фресковим розписом, залишки свинцевої покрівлі, уламок вітражного скла, рештки свинцевих віконних плетень тощо. Споруда мала житлове або оборонне призначення, або поєднувала обидві функції.
Руйнування будівлі спричинила катастрофічна подія, про що свідчать виявлені під час дослідження сліди пожежі та рештки загиблих ( жінок, дітей). На підставі залишків одягу та прикрас загиблих час катастрофи можна віднести до сер.XIII ст. Після археологічних досліджень пам’ятку було музеєфіковано. Над нею звели скляний павільйон з оглядовим містком ( автор проекту В.І. Лук’янченко).
За матеріалами О. Є. Черненко
Чернігівська область
м. Новгород-Сіверський,
вул. Слобідська, 1
