Дмитро Багалій.

7 листопада 1857 р. народився Дмитро Багалій, майбутній видатний учений.
Після закінчення гімназії вступив у 1876 р. на історико-філологічний факультет Київського університету.
Після закінчення навчання в 1880 р. залишився при університеті для підготовки до професорського звання (тогочасна аспірантура). За рекомендацією В.Антоновича Д.Багалій став членом Київської Громади, а в 1881 р. — дійсним членом наукового історичного товариства Нестора - літописця.
1881 року Дмитро Іванович виступив на засіданні цього товариства, в якому обґрунтовував погляд на «Слово…» як пам’ятку регіональної «сіверської літератури» і твір автора – сіверянина, який симпатизував Ольговичам. За своїм світоглядом автор «Слова» був близьким до Данила – ігумена з Чернігівської землі, зазначав Багалій. Студентська наукова праця Д. Багалія «История Северской земли до половины XIX столетия», підготовлена під керівництвом В.Антоновича, принесла вченому-початківцю університетську Пирогівську премію і лягла в основу його магістерської дисертації, яку успішно захистив в 1882 р.
В своїй монографії Д.Багалій виклав події 1185 року, використовуючи текст «Слова..» поряд з літописним, надаючи таким чином «Слову..» статус історичного джерела. Спеціально зупиняючи увагу на маршруті походу Ігоря Святославовича, вважаючи, що із Новгорода – Сіверського він відправився до Переяславля, звідти до Дінця і, переправився через річку, пішов лівим берегом до Осколу, де два дні очікував брата Всеволода Святославовича. Він вважав, що річка Сальниця – ріка Тор, Сюурлій – річка Орелька у місці впадання її в Орель, а Каялу – з Калкою і сучасною рікою Кальміусом.
Дмитро Іванович автор понад 200 праць, що стосуються історії Слобідської, Лівобережної та Південної України XV—XVIII ст. Вони побудовані на багатому джерельному матеріалі, він ввів у науковий обіг велику кількість фактичних матеріалів, взятих безпосередньо з архівних джерел і археологічних розкопок.