23 квітня 1185 року Ігор Святославич розпочав похід на половців.

23 квітня 1185 року новгород-сіверський князь Ігор Святославич розпочав похід на половців.
Про нього розповідають літописи: докладніше - в Іпатіївському списку, скупіше - в Лаврентіївському.
В поході брали участь син Ігоря Святославича - Володимир, князь путивльський, небіж - Святослав Ольгович, князь рильський, молодший брат - Всеволод Святославич, князь трубчевський та курський. Чернігівський князь Ярослав Всеволодович дав у підмогу загін ковуїв - осілих степовиків, що служили в княжій дружині.
1 травня 1185 р., коли військо досягло верхів’я Дінця, настало затемнення сонця. Серед білого дня запала темрява. В давні часи це вважалося лихим провіщанням. Серед полків знялася тривога. Але Ігор зумів заспокоїти воїнів і похід тривав. Біля річки Осколу полки два дні чекали Всеволода, Ігоревого брата, що йшов іншим шляхом. Війська об’єдналися й рушили далі, прагнучі захопити половців зненацька. Русичі вишикувались у шість полків виставивши попереду відбірних лучників. Ось-ось мала початися битва. Але половці тільки випустили по стрілі через річку й несподівано повернули назад. За ними погналася руська кіннота. Передові загони, що переслідували степовиків, забрали в полон чимало ворожої сили, захопили половецькі вежі. Першу перемогу було здобуто. Князі вирішили заночувати.
На світанку, в суботу 11 травня, русичи побачили, що їх обступили половці, немов густий бір. Вихід був один: битися. Втрати війська були величезними. Вороги відрізали русичів від води. Люди та коні тяжко страждали від спраги. Бій точився цілий день, не вщухав і вночі.
В неділю, 12 травня, вранці, не витримавши натиску противника, кинулися тікати з поля бою ковуї. Ігор помчав на коні, що б завернути їх, але був захвачений у полон. Князь ще бачив, як мужньо бориться з ворогами його хоробрий брат Всеволод. Незабаром затихло ратне поле. Полки загинули. Хто не впав в бою, той потонув у озері-морі, навколо якого точилася битва. Врятувалося лише 15 русичів та кілька ковуїв. Полонених князів розібрали половецькі хани.
Ігор був полоняником хана Кончака.
"Слово о полку Ігоревім" не розповідає про всі подробиці походу й поразки Ігоря Святославича, як це зробили літописці. Поразка русичів стала для автора приводом для роздумів про долю рідної землі і народу, необхідність об’єднання зусиль для відсічі ворогам.