До 125 - річчя з дня народження Максима Рильського

Найвищий здобуток поетичного освоєння «Слова…» українською мовою.

   19 березня виповнюється 125 років з дня    народження відомого українського поета Максима Тадейовича Рильського. Майже за шістдесят років своєї творчої літературної діяльності та за значенням свого художнього внеску М.Рильський посів одне з перших місць серед українських поетів.
  Син відомого етнографа, публіциста та громадського діяча Тадея Рильського та простої селянки із с. Романівка на Житомирщині, увібрав найкращі риси своїх батьків. Він виріс в оточенні видатних представників київської інтелігенції - Лисенків, Старицьких, Косачів, Ревуцьких, серед книжок, музики, мистецтва, з одного боку, і романівських краєвидів та сільського оточення - з іншого. У сім років написав перший вірш, а 1910 р. вийшла дебютна збірка "На білих островах". Згодом вийшла друга, третя…
  Події громадянської війни не дозволили здобути повну університетську освіту, довелось вчителювати у сільських початкових школах, а в 1923 році Рильський переїздить до Києва, де невдовзі здобуває гучне літературне ім'я. М. Рильський належав до «неокласиків» , яких переслідувала офіційна критика за декадентство і відірваність від сучасних потреб соціалістичного життя. У 1931 році він був заарештований та близько шести місяців провів у в’язниці. Під загрозою фізичного знищення поет був змушений піти на компроміс. Збірка Рильського «Знак терезів» (1932) - яскравий приклад лояльності автора до правлячого режиму.

«Слово о полку Ігоревім» в творчості Ригора Бородуліна.

Ригор (Григорій) Іванович  Бородулін -- останній Народний поет Білорусі. Саме звання «народного» він отримав вже в незалежній країні в 1992 році.
Народився 24 лютого 1935 р. на хуторі Вересівка. У 1937 році хутір був ліквідований, а сім'ю переселили в с. Ушачі. Під час Другої  Світової війни батько поета воював у партизанському загоні і загинув в 1944 році. Грігорій Іванович згадував, що саме мати,  виховувала його, і зробила з нього справжнього білоруса.

До 90-річчя з дня народження Георгія Якутовича

   В історії українського мистецтва велика рідкість художники, чия творчість означає злам старого мислення й народження принципово нової художньої системи. Серед небагатьох ім’я Георгія В’ячеславовича Якутовича. Його історична місія полягала в тому, що він разом з однодумцями створив опозицію «соцреалізму», повернув суспільний інтерес до зразків світового мистецтва, до національних традицій, що є дуже цінним для нас, українців, бо завдяки таким велетням мистецтва, як Георгій В’ячеславович, були переосмислені сутність і призначення творчості як такої; був зроблений наголос: мистецтво має самостійну цінність, унікальну самостійну місію, і ні в якому разі не повинно залежати від ідеології та політики.

До 260-ї річниці заснування Миколаївської церкви у Новгороді-Сіверському.

 
    На Чернігівщині переважали п'ятизрубні церкви з однією банею в центрі. Особливої уваги заслуговує церква Миколая в Новгород-Сіверському. Цей храм був споруджений 1760 року на честь святого Миколая, покровителя мандрівників та мореплавців. Старовинні документи називають це місце «заграддям» чи «передгороддям», а за легендою, саме на цьому пагорбі над Десною в давньоруські часи стояв поганський ідол, а у 1086 р. тут був збудований кам’яний храм, який знищили монголо-татари, а вже на його місці через кілька століть виріс Миколаївський храм. Церква має форму, характерну для старовинних дерев’яних храмів Північної України: 5 зрубів, 1 баня, багатоярусний дах.

До 120-ої річниці з дня народження О.П.Оглоблина

      «… за свою батьківщину я змалку вважаю Сіверщину, землю всіх моїх предків».
   Ім’я Олександра Оглоблина, одного з найбільш серйозних українських істориків, на довгі роки було заборонено згадувати навіть в українсько-радянській критиці так званої «буржуазно-націоналістичної історіографії». Студентам історичних факультетів інколи доводилося наштовхуватися на згадки про О. Оглоблина і ставалося так, що й професійні критики історіографії так званих «українських буржуазних націоналістів» далеко не завжди були готові щось відповісти студентам про цю особу та його історичні праці. Лише з кінця 80-х, коли почали відкриватися спецхрани, про Оглоблина у науковому середовищі стало відомо більше. І офіційна ідеологія намагалася представити його, насамперед, як «зрадника українського народу і фашистського запроданця», замовчуючи при цьому величезну наукову спадщину українського історика.

345 років від заснування Новгрод-Сіверської друкарні

   Неможливо оцінити всю значимість книжок і появу книгодрукування. Рукописні книги- це дуже кропітка, виснажлива робота. На одну книгу йшло дуже багато часу: і рік, і більше. Справжньою подією стало запровадження книгодрукування в Німеччині у середині XV ст. Воно швидко було запозичене практично всіма країнами Європи, у тому числі й Україною. Це значна віха в розвитку культури українського народу. Вперше друкована книга в Україні з’явилася у другій половині XVI ст.
   На кінці XVI-XVII століть, крім головних стаціонарних друкарень, що діяли у Львові , Острозі, Києво - Печерській лаврі - виникає чимала кількість пересувних та власних друкарень. Саме такою можна назвати друкарню Чернігівського єпископа Лазаря Барановича ,яку він заснував при Спасо-Преображенському монастирі в Новгороді — Сіверському. Це була перша стаціонарна друкарня на Лівобережжі. Лазар Баранович добре усвідомлював, що саме друковані книги, які виходили значно більшим накладом, ніж рукописні, були потужним джерелом духовності, освіти і сприяли утвердженню християнської моралі.

До 1030 - річчя заснування Новгорода - Сіверського

                  Новгород-Сіверський - погляд крізь століття.

       Час невблаганний не тільки до людини, а й до міст і, навіть, цілих країн.  Одні змінюються, інші щезають. Новгороду-Сіверському випала доля не тільки не зникнути, а, попри всі випробування, зберегтися, зберегти свою історію, свою самобутність, старовинні пам’ятки архітектури, культури, містобудування. За свою багатовікову історію місто було свідком багатьох історичних подій, не раз ставало ареною жорстоких бойовищ, не раз руйну-валось і відроджувалось, переживало як часи розквіту, так і занепаду. Умовно його історію можна поділити на кілька важливих періодів.

Перлина Сіверської землі

    Спасо-Преображенський монастир з давніх часів і до сьогодення є справжньою окрасою Новгорода-Сіверського.  За легендою заснований у 1033 році князем Мстиславом Тмутараканським, протягом багатьох століть свого існування монастир відігравав помітну роль в духовному і адміністративному житті Сіверщини і прилеглих регіонів. Саме тут отримували благословення  князі удільного Новгород-Сіверського князівства.  У ХІІ ст. на подвір’ї обителі був зведений перший кам’яний Спаський собор. Після монголо-татарської навали літописні згадки про обитель з’являються лише в ХVІ ст. В першій половині ХVІІ ст. за Деулинським перемир’ям Сіверщина переходить під владу Польщі.  В Спаському монастирі поляки намагались зробити своєрідний  католицький центр. Але після визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, монастир знов стає православним.  Справжній розквіт  монастирського життя розпочинається в другій половині XVII ст. З 1657 року Спасо-Преображенський монастир очолює Лазар Баранович – відомий культурний, релігійний та політичний діяч.  За його правління розпочинається будівництво Петропавлівської церкви з трапезною, корпусу келій, мурованих стін та веж, відкривається друкарня – перша на Лівобережній Україні, почала діяти «латинська школа». Після переїзду Л. Барановича до Чернігова у 70-х роках, очолює монастир Михайло Лежайський, а згодом  Данило Туптало, відомий, як святий Димитрій Ростовський.  В кін XVIII ст. Спаську обитель відвідує імператриця Катерина ІІ, під час своєї подорожі до Криму. В цей час була створена Нвгород-Сіверська і Глухівська єпархія, почала діяти духовна семінарія, в монастирі будуються храми:  Ільїнська церква та кафедральний Спасо-Преображенський собор за проектом Джакомо Кваренгі - відомого італійського архітектора. Протягом ХІХ ст. в монастирі діє духовне училище.

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,