Степан Пушик – письменник, літературознавець, фольклорист. До 70-річниці з дня народження.

пушик

   «Нове про «Слово о полку Ігоревім» саме таку назву має нещодавно опублікована в Галичі книга відомого письменника, фольклориста та літературознавця Степана Григоровича Пушика. В ній він пропонує нові оригінальні версії щодо походу новгород-сіверського князя Ігоря Святославича на половців, подає розшифрування «темних місць», досліджує міфологічне тло твору,обґрунтовує авторство безсмертної пам’ятки про Ігорів похід.

      Темі «Слова…» він віддав багато років праці. У 1991р. захистив кандидатську дисертацію «" Слово о полку Ігоревім " і слов'янська міфологія». Стаття про Степана Пушика та посилання на наукові дослідження ввійшли до п’ятитомної “Енциклопедії “Слова”, виданої в Санкт-Петербурзі 1995 року під редакцією Д.С.Лихачова. Степан Пушик здійснив прозаїчний переклад «Слова…» українською мовою , який був опублікований в 1984 і 1985роках в газетах «Комсомольський прапор» і « Молодь України», а потім в збірці «Луни». Переклад носить характер реконструкції тексту. В ньому автор робить кілька суттєвих перестановок , абсолютно змінює традиційне уявлення про композицію «Слова…», вносить в текст ряд кон'єктур , а головне - пропонує кілька несподіваних тлумачень. Згідно Пушику , Шарукан - Дракон , Див - божество язичників , Троян - позначення трьох братів Ярославичів , Бус - «слов'янський Діоніс- Бахус» . Обґрунтування цих тлумачень Степан Григорович наводить у своїй статті « Криваве весілля на Каялі ».

 Підводячи підсумки своїх розвідок Степан Пушик пише , що йому вдалося «…відкрити міфоструктуру твору, розшифрувати деякі незрозумілі місця тексту , відкрити підтекст твору , в якому зашифрований календар походу ».

      Пушику належить також гіпотеза про автора «Слово о полку Ігоревім» ( в збірці « Дараби пливуть у легенду»). Подібно досліднику Л. Махновцю він вважає , що Володимир Галицький - син Ярослава Осмомисла та брат Ярославни «…найбільш реальний претендент на авторство поеми. Це єдиний князь , який своїми власними ногами переміряв Русь від Волги , Дону і Немиги - до Дунаю та Німеччини. . Цілком припустимо , що він навчався в Греції чи Венеції , він був пов'язаний родинними узами з усіма основними героями «Слова…»: Ігор був одружений на сестрі Володимира , а сам Володимир - на дочці Святослава Київського» .   Висуває Степан Пушик і ще одну гіпотезу , згідно з якою Володимир Галицький мав християнське ім'я Данило і був також автором « Моління Данила Заточника » , в якому звертався до Ярослава Володимировича Галицького.

    Взагалі, «Слово о полку Ігоревім» - це лише   мала краплина творчого доробку Степана Григоровича. Він   є автором поетичних збірок   “Молоді громи”, “Золотий Тік”, “Писаний камінь”, “Задума гір”, “Головиця”, “Луни”, “Галич”, “Заплаканий промінь”, книжки вибраних віршів, поем і пісень “Храмолом” тощо.

 Понад 150 віршів С. Пушика покладено на музику композиторами О. Білашем, А. Кос-Анатольським, В. Івасюком. Вони ввійшли до репертуару виконавців Д.Гнатюка, С. Ротару, М. Кондратюка, подружжя Білоножків, ансамблів «Кобза», «Мрія», «Росинка», Гуцульського ансамблю, хору «Трембіта», капели бандуристів, Черкаського народного хору та інших вітчизняних та зарубіжних колективів. Окремим виданням вийшла збірка пісень, буклети “Співають гори”, “Любисток”, “Над горою місяць повен”, “Козак гуляє”.

       Степан Пушик також автор романів, повістей, оповідань, нарисів, есе, літературознавчих розвідок, досліджень з міфології, історії, краєзнавства. Окремими книжками побачили світ “Страж гора”. “Галицька брама”, “Ключ-зілля”, “Перо Золотого птаха”, “Дараби пливуть у легенду”, “Івано-Франківщина”, “Землі нев’януча краса. Івано-Франківщина”. Цей перелік буде не повний, якщо не додати зібраних і упорядкованих казок, легенд, переказів, приповідок, тостів, а саме: “Казки Підгір’я”, “Золота вежа”, “Срібні воли”, “Українські тости” та багатьох книжок виданих у співавторстві. Твори Степана Григоровича перекладено багатьма мовами.

        Зі шкільних років записує фольклор і на сьогодні має унікальну його збірку. Степан Пушик — автор одного з найбільших щоденників у світі. Він налічує близько 300 томів, у кожному до 200 сторінок.

        У співавторстві із В.Смоляком С.Пушик написав п’єсу за новелами В.Стефаника “Земле моя”, яка з успіхом йшла на сцені обласного музично-драматичного театру імені І. Франка.   Поет брав участь у створенні телесеріалів “Тарасові шляхи”, “Карпатське літо”, “Живе джерело”, телефільму «Там , де росла Ярославна» (до 800 річчя «Слова…»). Він упорядкував і видав посмертно твори поетеси Ольги Стрілець.

        Побував у багатьох країнах світу. Лауреат державної премії ім. Т. Шевченка, премій ім. В. Стефаника, П. Чубинського, М. Ірчана, О. Копиленка. Міжнародної літературної премії ім. Воляників-Швабінських Українського Вільного Університету в Нью-Йорку. Член Спілки письменників та заслужений діяч мистецтв України.

        Зараз він — професор кафедри української літератури Прикарпатського університету ім. В.Стефаника. Досліджує міфологію слов'ян, фольклор та історію краю, пише про відомих українських культурних діячів.

 26 січня цього року Степан Григорович відсвяткував своє 70-річчя. Сподіваємось, що джерело його творчості буде невичерпним, і ще не один десяток років він буде радувати нас своїм літературним доробком.

 ст. науковий співробітник відділу

давньоруської літератури Олена Бунак

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,