Перший власник безцінного твору. До 215-ї річниці з дня смерті.

Понад 200 років тому літературний та науковий світ дізнався про появу нового давньоруського твору “Песнь полку Игореву”. Про це сповіщав у січні 1797 р. літератор Михайло Херасков. Рукопис “Слова ..” був знайдений наприкінці 80-х на на початку 90-х років ХVІІІ ст. відомим збирачем і видавцем старожитностей О. І. Мусіним - Пушкіним. Будучи обер-прокурором синоду, він мав доступ до церковних та монастирських бібліотек, із яких вилучав різними методами старі рукописи, вивчав їх і видавав. “Слово о полку Ігоревім” містилося в збірці давніх рукописних творів, що зберігалася в бібліотеці Спасо-Преображенського монастиря м. Ярославля. За свідченням Мусіна- Пушкіна, він придбав цю книгу у архімандрита монастиря Іоїля — людини освіченої на той час і досить авторитетної в церковних колах. Справжнє ім'я Іоїля — Іван Биковський. Народився він 1726 р. , за деякими даними в Україні, закінчив Києво-Могилянську академію, потім працював викладачем. 1757 р. прийняв чернечий сан. Далі його призначають викладачем Санкт- Петербурзьського сухопутного шляхетського кадетського корпусу та Академії мистецтв, де він працював більше семи років. У грудні 1765 р. І. Биковський отримує чин архімандрита і призначення до Троїцько- Іллінського монастиря в Чернігові.

 

 

     Документальних свідчень про його діяльність на цій посаді майже не лишилось. Цю високоосвічену людину не могла не цікавити видавнича справа, адже на території монастиря була друкарня, заснована у ХVІІ ст. Л. Барановичем. До цього часу зберігся у Фундаментальній бібліотеці м. Ярославля “Букварь или Начальное учение хотящим учиться”, виданий друкарнею Троїцько - Іллінського монастиря у 1765 р. з автографом Биковського.

   Іоїль Биковський переїхав до Ярославля 1776 р. згідно з наказом Катерини ІІ про призначення його архімандритом Спасо -Ярославського монастиря. Тут він був ректором семінарії при монастирі та духовним цензором релігійних видань. Як ректор, Биковський організував навчання у семінарії за зразком української колегії і Києво-Могилянської академії. Велике значення надавав іноземним мовам, літературі, історії. Учні вчились співати канти, виголошувати на різних мовах орації, складати вірші і оди. В одній з од на день народження ректора студенти називали Биковського “любителем наук і мудрості”. На вистави у семінарію приїздили численні гості — від генерал-губернатора Ярославля та іменитих дворян до “різночинного” люду”. Саме в ці часи Ярославль посів помітне місце в культурному житті Росії. Сам Биковський мав велику бібліотеку якою, як і бібліотекою монастиря, користувалися студенти семінарії й усі охочі. Бібліотека, яка після смерті її власника перейшла до Ярославської семінарії, повністю збереглась лише до 1918 р. Але й залишки книг, виявлені дослідником В.В. Лук”яновим у бібліотеках Ярославля, свідчать, що її власник   був людиною різнобічно освіченою й належав до кола просвітників. У бібліотеці були твори Квінта, Курція Руфа, Августа Аврелія, Василія Кесарійського, Мішеля Монтеня, Еразма Ротердамського. Книги з історії, філософії, географії, педагогіки, мистецтва, белетристики та ін. Також були в бібліотеці й літописи: “Русская летопись по Никоновому списку”, “Радзивилловская летопись”, “Житие Нестора”, “Древняя российская вивлиотика” й кілька “Хронографів”. В одному з них під № 323 серед інших праць було вміщено й “Слово о полку Ігоревім”. Частина дослідників відкидає свідчення О. Мусіна -Пушкіна, посилаючись на те, що були й інші версії виявлення “Слова..” на той час, можливу нещирість його, який нібито мав схильність привласнювати монастирські літописи. А щоб ніхто не міг його звинуватити у привласнені “Слова..”, він вигадав версію з купівлею бібліотеки Биковського. Більшість дослідників вважають, що саме Биковський відкрив “Слово..” і передав його відомому збирачеві давніх літописів. Будучи вихованцем Києво-Могилянської академії, в бібліотеці якої збереглися численні рукописи, можливо, й “Слово о полку Ігоревім”, список якого потрапив і до бібліотеки Биковського. Навчався Биковський в академії до пожежі 1780 р., яка спустошила бібліотеку. Проте за браком достатніх палеографічних та лінгвістичних знань він не зміг відповідно оцінити цей рукопис.

     Отже, Биковському, історія мусить завдячувати тим, що зберіг безцінний твір Давньої Русі. Творчі здобутки його невеликі. 1787 р. в Ярославлі був надрукований твір Іоїля “Истинна, или Выписка о Истинне” -- великий трактат духовно-морального змісту. Ця книга представляє собою 1200 виписок із 220 найменувань книг різного змісту. В числі яких не тільки богословські трактати, але й світські видання ХVІІІ ст., такі як “Славенские сказки”, “Домашний лечебник”, “Флоринова экономия”,“Полезное увеселение”, “Живописец” М. Новікова, твори М. Ломоносова, Сенекі, Вольтера та французька “Енциклопедія”.

   До нашого часу дійшли три проповіді “1760 года, февраля 27 дня...в Кадетском корпусе”, в тому ж році “на посещение епархии”, “на день Преображения”. Прожив Іоїль Биковський в Росії 30 років. Помер він 25 серпня 1798 р., у віці 92 років,і похований у Ярославському Тольгському монастирі.

                                                                                               Ірина Лобачова

                                                                    завідувач відділу давньоруської літератури.

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,