До 165 річниці з дня народження

Віктор Михайлович Васнецов – відомий російський живописець, народився 15 травня 1848 р. в с. Лоп’ял Кіровської області в багатодітній сім’ї священика. Батько, Михайло Васильович, намагався дати дітям різносторонню освіту. Вдома читали наукові журнали, малювали, писали аквареллю. Тут він отримав своє перше визнання художніх здібностей майбутнього живописця.

1885 р. Віктор їде вчитись до В’ятки – спочатку в духовне училище, потім в духовну семінарію. В семінарії він вивчає літописні зводи, хронографи, четьї мінеї та інші твори. Давньоруська література, її поетика направляли інтерес майбутнього художника до російської древності. «Я всегда только Русью и жил», -- згадував пізніше художник. Він все більше часу віддає малюванню.


В серпні 1867 р. з благословення батька Віктор залишив семінарію за півтора року до її закінчення і поїхав вступати до Петербургу в Академію Мистецтв. Зимою 1867-68 рр. він займався в Школі товариства заохочення мистецтва, де викладав І.Крамськой, який невдовзі став його другом. Почавши навчання в Академії Мистецтв, Васнецов познайомився з І.Репіним, А.Куіджі, В.Суриковим та ін. Тісне дружне спілкування мало велике значення для розвитку художника. Після закінчення навчання ним були ілюстровані казки «Конек-Горбунок», «Жар-птица», «Народная азбука», «Солдатская азбука» Столпятського, «Русская азбука для детей» В.Водовозова тощо.
Васнецов виявляв великий інтерес до «Слова..» і в 1880 р. він закінчив одне з своїх значних полотен – «После побоища Игоря Святославича с половцами». Для глядачів все було нове в цій картині.«Перед моей картиной стоят больше спиной» -- бідкався Віктор Михайлович. Але І.Крамськой зовсім недавно умовляв Васнецова не залишати побутовий жанр, назвав «После побоища Игоря Святославича с половцами» «вещью удивительной … которая нескоро будет понята по-настоящему». Глибше всіх зрозумів сутність картини художник і видатний педагог П.Чистяков. Він відчув в ній Давню Русь і в листі до Віктора Михайловича схвильовано вигукнув: «Самобытным русским духом пахнуло на меня!».


Ця картина була виставлена на VІІІ виставці передвижників, і думки про неї розділились. Для Репіна, безсуперечно прийнявши полотно Васнецова, це була «необыкновенно замечательная, новая и глубоко поэтическая вещь. Таких еще не бывало в русской школе». Друзі художника не тільки не прийняли картину, але й рішуче протестували проти прийняття її на виставку. Проте мимо полотна не пройшов П.Третьяков і придбав його для своєї галереї. Високу оцінку полотна була дана В.Стасовим, М.Нестеровим, І.Грабарем та ін. художниками та мистецтвознавцями. 1928р. поет А.Ширяєвець відгукнувся на цю картину віршем « После побоища (Васнецовское)».
Віктор Михайлович неодноразово звертався до «Слова..». 1899р. він написав картину «Боян», яку високо оцінив М.Горький, літографію «Боян» (1923р.), та малюнок «Плач Ярославны на городской стене».
В.Васнецов – один із перших російських художників який звернувся до фольклору. Прагнув придати епічний характер своїм творам, в поетичній формі втілити вікові народні ідеали і високі патріотичні почуття.

Ірина Лобачова
зав. відділу давньоруської літератури
історико-культурного музею-заповідника
«Слово о полку Ігоревім».

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,