На порозі народної освіти.

 

 

В цьому році відзначаються дві ювілейні дати з життя непересічної людини, педагога і освітнього діяча, філолога, письменника і правознавця, людини, якій належить досить помітна роль у розвитку освіти на Україні, в тому числі і на Новгород-Сіверщині – Іллі Федоровича Тимківського.

Народився Ілля Федорович 26 липня 1773 р. в Переяславі, що на Київщині. Початкову освіту отримав у пансіоні, який існував при Золотоніському Благо-віщенському жіночому монастирі.

 

А потім були Переяславський колегіум, Києво-Могилянська академія – один з провідних учбових закладів тогочасної України. Саме в стінах цього закладу, в якому працювали відомі викладачі, вивчалися іноземні мови, який мав досить солідну бібліотеку, і розвився у Тимківського потяг до науки. Жага до знань приводить до престижного Московського університету, де він поглиблено вивчає право, класичну літературу, філологію, латинську мову, прикладну математику. Незабаром стає одним з найкращих студентів. Його знання були оцінені трьома срібни-ми і однією золотою медаллю. Вивчаючи право, систематизує російські зако-ни, підсумком чого стала перша наукова праця «Досвід систематичного зво-ду законів», високо оцінена його сучасниками-правознавцями. А сам автор удостоюється досить високої нагороди – діамантового персня. Кілька років після закінчення університету Ілля Федорович викладає правознавство в Сенатському юнкерському інституті в Санкт-Петербурзі. Згодом стає секрета-рем Сенату, а незабаром працює в Міністерстві юстиції, де розробляє проект третейського суду.

На поч. ХІХ ст. в перші роки правління Олександра І Російська імперія пере-живала період реформування системи освіти. Ця справа лягла на плечі вихід-ця з України Каразіна В.Н., різнобічно обдарованої людини, вченого, винахід-ника,громадського діяча. Він став ініціатором створення Міністерства народ-ної освіти Росії, першим міністром якого став ще один українець, вихованець Києво-Могилянської академії П.В.Завадовський. Одночасно з заснуванням цього центрального органу освіти постало питання про організацію народної освіти на місцях. За розробленим проектом країна поділялась на учбові окру-ги. На Лівобережній Україні таким округом став Харківський. За цим же прое-ктом маленькі містечка повинні мали парафіяльні училища з однорічним терміном навчання, тобто початковою освітою, повітові міста – повітові училища з дворічним терміном (неповні середні навчальні заклади), губернські міста - середні навчальні заклади – гімназії з чотирирічнім курсом. Центр же округу повинен мати університет – вищий навчальний заклад, який би одночасно став і центром виконання реформи в окрузі, і відігравав значну роль в розвитку культури, науки, освіти. Одним із засновників університету поряд з Каразіним став Ілля Федорович Тимківський, якого в січні 1804 р. було запрошено на посаду куратора Харківського учбового округу. На нього було покладено всю підготовчу роботу по створенню університету, починаю-чи від пошуку земельної ділянки для університетських споруд і закінчуючи підбором приміщень для аудиторій та проживання викладацького складу. З чим він блискуче справився, пристосувавши для цього генерал-губернаторсь-кий будинок. В цей час розробляється Статут університету, створюється Комі-тет зі сприяння його відкриттю, одним з членів якого був і Тимківський. Одночасно з питанням створення університету, Тимківському доводилось вирішувати проблему відкриття в окрузі навчальних закладів. Він подає на розгляд Комітетові проект створення в Харкові гімназії та повітового учили-ща, де детально були виписані питання як про вчительський персонал, так і про підручники, фінансові питання. Згодом при його участі відкриваються гімназії в Чернігові, Катеринославі, Полтаві, Херсоні, Новгороді-Сіверському.

З відкриттям в 1805 р. університету Ілля Федорович стає одним з кращих його викладачів, а згодом професором кримінального і цивільного права, деканом юридичного факультету, а з 1809 р. – факультету морально-полі-тичних наук, одночасно займаючись науковою роботою. За працю «Рекомен-дації по вивченню руської мови» отримав ступінь доктора філології. В 1805 р. стає доктором права Московського, а з 1807 р. Харківського університетів. За працю «Порівняння юстиніанових законів з російськими» стає членом науко-вого товариства Геттінгенського університету. Потяг до знань, до науки він прищеплював і своїм студентам. Значно пізніше академік Всеукраїнської Академії Наук Д.І.Багалій, спираючись на спогади студентів, дасть високу характеристику Іллі Федоровичу: «Найбільш видатним професором на юри-дичному факультеті був Ілля Федорович Тимківський… Все у нього було вишукане, а фрази були продумані, вироблені,… вишліфувані й відполіровані. Він знав мови і мав багатосторонні знання…».

Як візитатору навчального округу, в обов»язки Тимківського входило інспектування повітових і губернських училищ, де його увагу привертали не тільки умови існування училищ ,їх фінансовий стан, а й сам навчальний процес, рівень підготовки вчителів, частина яких за його рекомендацією відправлялась на спеціальні курси для вдосконалення кваліфікації. З таким візитом в 1804 р. він відвідав головне народне училище у Н-Сіверському, над яким після скасування намісництва і перетворення міста в повітове, виникла загроза закриття. Знайшовши цей освітній заклад в дуже хорошому стані, за-вдяки старанній і наполегливій праці директора Халанського І.І., Тимківський доповів про все міністру Завадовському та, враховуючи клопотання Халанського, рекомендує перетворити його в гімназію. Після відвідин учили-ща Завадовським та доповіді Олександру І 16 грудня 1805 р. з»явилася резо-люція царя про перетворення училища в гімназію. 29 червня 1808 р. на урочистостях Тимківським було виголошено промову про відкриття гімназії. В 1825 р. після смерті Халанського Ілля Федорович стає директором гімназії і всі свої знання, весь педагогічний досвід віддає цьому навчальному закладу, перетворивши його на один з найкращих не тільки в Малоросії, а й, навіть,в Росії, за що одержав звання статського радника, нагороджений орденом Св. Святослова ІІІ ст. та наділений тисячею десятин землі. Сам Тимківський викладав в гімназії латинську мову і російську словесність. Гімназія давала найкращих латиністів для Харківського університету, які зараховувались до нього без вступних іспитів, тільки за атестацією Іллі Федоровича. Перший ректор Київського університету, вихованець Н-Сіверської гімназії М.О.Мак-симович в одному зі своїх листів до Тимківського писав: « Тим з великим за-доволенням зараз маю честь сповістити Вас, що університет Св.Володимира, який вже дякував Вам за… увагу до нього, найкращими студентами своїми зо-бов»язаний ввіреній Вам гімназії…». Високу оцінку гімназії і її директору дав у своїх спогадах ще один її випускник , великий вітчизняний педагог К.Д.Уши-нський: «Виховання, яке ми здобули… у бідній повітовій гімназії маленького містечка Малоросії Новгорода-Сіверського, було в навчальному відношенні не тільки не нижче, але навіть вище того, яке в той час здобувалось у багатьох інших гімназіях. Цьому багато сприяла пристрасна любов до науки і деяка навіть педантична повага до неї з боку покійного директора Н-ської гімназії, старого професора, ім»я якого відомо і в ученій літературі – Іллі Федоровича Тимківського… в часи Іллі Федоровича Тимківського вихованці Новгород-Сіверської гімназії відзначалися на екзаменах у всіх університетах. Між нами жила, ми не знали чому, якась побожна пошана до науки й до тих небагатьох учителів і навіть товаришів, які ревно нею займалися». Піклувався Ілля Федо-рович і питанням нового приміщення для гімназії, яке б відповідало всім вимогам освітнього закладу. Та будівництво цього закладу відбувалося вже без нього.

Війшовши у відставку, Ілля Федорович поселяється в Туранівці Глухівського повіту до кінця життя. Помер І.Ф.Тимківський 26 серпня 1773 р.

Завідуюча краєзнавчим відділом Авдієнко Н.П.

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,