До 115 –річниці з дня народження Л.В.Кулаковського

 12 листопада виповнилось би 115 років з дня народження музикознавця, члена Спілки композиторів СРСР Лева Володимировича Кулаковського. Він народився в 1897р. в с.Волочиськ  Старокостянтинівського повіту  на Волині. В 1916р. вступив на біологічне відділення фізико-математичного факультету Київського університету, потім до театрального технікуму. По закінченню  технікуму вступає до Київської консерваторії  на науково-теоретичний  факультет (кер. А.О. Альшванг) і  працює в журналі «Советская музыка». Під час навчання в консерваторії  Л.Кулаковський  викладає в 5-ій Київській музпрофшколі  і на факультеті музичного виховання Інституту ім. Лисенка.

 

В 1930р. він  переїздить до Москви. Працює науковим співробітником Державної академії мистецтвознавства,  приймає участь у музично - фольклорній експедиції по Брянській, Орловській, Псковській, Рязанський та Ярославській областях. Автор книг і статей з питань фольклору, педагогіки, теорії ладового ритму, музичної естетики тощо. Не оминув увагою Л.Кулаковський і «Слово о полку Ігоревім».  Цьому творові присвятив праці: «Песнь о полку Игореве»: Проблемы воссоздания музыки (1946 р.), «Из «Слова» песни не выкинуть» (1973 р.), «Песнь о полку Игореве: Опыт воссоздания модели древнего мелоса»(1977р.). На протязі багатьох років науковець  займався вивченням ритміки і музичної структури «Слова..». Лев Володимирович поставив питання про пісенно-музичний характер «Слова.»,  його жанр тощо. На його думку, це не поема, а «героическая песнь» – запись текста древней рапсодии, напевы которой вначале были сплавлены со словом, но, неписанные, позабылись, потонули в глубинах столетий». Л.Кулаковський припускав, що в Х-ХІ ст.ст. на Русі вже існувала світська дружинна музика, в якій мова, слова, фрази тісно зливались з мелосом – наспівом, речитативом тощо. Таке  злиття мови з мелодією Л.Кулаковський знаходить в народних пісенних жанрах. В «Слові..» «эта связь… глубока и потому, что песнь создал один человек в едином акте творчества». В своєму дослідженні  музикознавець обґрунтував гіпотезу про пісенну природу «Слова..», розглядав імовірні риси музики «Слова..», враховуючи загальний рівень музичної культури Київської Русі, ставив проблему відтворення мелосу цього твору.
       Вказуючи на дивовижну гармонійність форми, стрункість композиції, ритмічність віршу, Кулаковський знову звертає увагу дослідників на переважання в ньому вокального початку: «Слово..» було створено як складний, своєрідний музично-вокальний твір. Виконувався він як такий недовго, поки була актуальна його тематика, пов’язана з конкретним походом на половців (одним з багатьох). Можливо, він скоро забувся б, як забулись і пісні слави Бояна та інших «піснетворців» дружинних, якщо б  не було зроблено запису тексту поеми. Згідно припущенню Л.Кулаковського «Слово..» було «сольним номером», тривалістю близько години. Його виконавець спирався на традицію попередників, але у нього була своя манера співу. Також, музикознавець  вважав, що «Слово..» представляє собою твір дуже складної композиції, «в состав которой входили целые эпизоды, исполнявшиеся с гуслями в руках, в то время как другие отрывки исполнялись говором или нараспев».
      Загальний висновок про жанр «Слова..» Л.Кулаковський сформулював так: «…подавляющая часть поэмы в той или иной форме распевалась. И поэтому все «Слово..» можно с полным правом назвать «Песнью о полку Игореве»…».

                                                                                     Ірина Лобачова
                                                                                     зав. відділу давньоруської літератури
                                                                                    історико-культурного музею-заповідника
                                                                                    «Слово о полку Ігоревім».

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,