Перша згадка про Москву

4 квітня минуло 865 років першої літописної згадки про Москву. Ця подія пов’язана з ім’ям Новгород-сіверського князя Святослава Ольговича, батька героя «Слова…» Ігоря Святославича. Саме його у 1147 році запросив до себе у гості володимиро-суздальський князь Юрій Долгорукий: «прииде ко мне брате в Москов». Фіксуючи цю подію, невідомий літописець від себе додав:

„Святослав же еха к нему с дитем своим Олгом в мале дружине, поима со собою Володимера Святославича. Олег же еха наперед к Гюргеви, и да ему пардоус, и приеха по нем отец его Святослав. И тако любезно целоватись в день пяток на Похвалу святыи Богородищи и тако быша весели. На оутри же день повеле Гюрга оустроити честь велику им и да Святославоу дары многы, с любовию и сынови его, Олгови…»

Сімнадцять років був Святослав Ольгович новгород-сіверським князем. Вперше його ім’я з’являється в літописі під 1107 роком, коли батько оженив його на доньці впливового половецького хана Аєпи. Чи був той шлюб щасливим, невідомо, та від половчанки у нього був син Олег і дочка.

У 1136 році Святослав Ольгович був запрошений на князювання у Новгород Великий. Тут він, вже немолодий князь, закохався в дочку новгородського посадника Петрили Марію, але через те, що вона була не князівського походження, перед Святославом поставили вибір: або Марія, або князівство. І хоча Святослав тоді не відступився від Марії, та подальша доля цього кохання невідома. Десь під 1147 роком князь одружується втретє на Катерині і від неї у нього з’явилися донька Марія та сини Ігор і Всеволод.

Святослава шанували за справжнє братолюбство – без війн, нападів і „дрібних братерських” непорозумінь. Він навіть синів своїх назвав на честь братів. Навпаки, він допомагав відстоювати їх інтереси в боротьбі за Київ. Коли Всеволод показав себе перед киянами не з найкращої сторони, і на київський престол кияни, зненавидівши Ольговичів, запросили Мономаховича Ізяслава Мстиславича, Святослав допоміг братові військом. Та під час запеклих боїв Ольговичі зазнали поразки. Святослав побіг до Чернігова за допомогою, а Ігоря схопили і кинули у поруб (щось на зразок в’язниці). Прихильники Ізяслава довго переслідували Святослава, спустошуючи його міста і села, пропонували відступитись від брата. Але князь показав неперевершений зразок честі, вірності і братолюбства. Не підкоряючись силі, він вперто повторював: „Відпустіть брата, бо я не зрікусь його, доки душа моя в тілі.” Втративши майже всі свої володіння, рятуючи сім’ю, він змушений був врешті решт сховатися у вятицьких лісах. За таких обставин йому довелося шукати союзника, і ним став князь Юрій Долгорукий. Саме з цими подіями і пов’язана перша згадка про Москву. Ця зустріч сприяла зміцненню військово – політичного союзу між князями. Укріплюючи цей союз, Юрій видав свою дочку Ольгу за сина Святослава – Олега. За допомогою свата новгород-сіверський князь отримав землю в’ятичів, а згодом повернув й інші втрачені міста. Святослав Ольгович до кінця був вірним союзу з Юрієм Долгоруким, навіть тоді, коли цей союз був доволі обтяжливим. Через це довелося витримати ще чимало образ та нападів від чернігівських та київських князів. Та нарешті 1157 році він сам став чернігівським князем, закріплюючи князівство за своїми нащадками.

Долі міст іноді нагадують долі людей і до того ж несподівані – нікому невідоме селище Москов Володимиро-Суздальського князівства і князівство Новгород-Сіверське, яке займало площу в 160 тисяч кв. км зараз ніби помінялися місцями – столиця величезної держави і маленьке містечко районного значення.



Наталія Шабетя
молодший науковий співробітник відділу давньоруської літератури
музею-заповідника "Слово о полку Ігоревім"

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,