До 20-річниці з дня смерті науковця, дослідника «Слова о полку Ігоревім» Леоніда Єфремовича Махновця

Минає 20 років світлої пам’яті українського літературознавця, історика , археолога , перекладача , бібліографа, доктора філологічних наук (1966), лауреата Шевченківської премії (1990) Леоніда Єфремовича Махновця.Народився Леонід Єфремович на Київщині , в селі Озера Бородянського району 31 травня 1919 року . Зовсім дитиною , на початку 30-х років, він разом з батьками опинився в засланні у Вологодській області в Росії , куди їх вивезли як «ворогів народу». На щастя хлопчина вижив на негостинній холодній півночі.

Йому вдалося повернутися до Києва , закінчити середню школу, вступити до університету. Під час другої світової війни після 4-го курсу філологічного факультету пішов на фронт воювати , отримав 10 бойових нагород . Після визволення відновився в Київському університеті, закінчив його у 1947 році та вступив до аспірантури Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка. Науковим керівником аспіранта був Сергій Маслов (1880-1957) - один з небагатьох вчених , які пережили репресії сталінських часів. Леонід Махновець підготував та захистив у 1950 році кандидатську дисертацію « Іван Франко - дослідник оригінальної української літератури XVI-XVIII століть». П’ять років працював науковим співробітником Державного музею ім. Т.Г.Шевченка, а згодом стає науковим співробітником Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка. На цей час головною темою наукових студій Махновця були сатиричні та гумористичні твори української літератури XVI-XVIII століть . У 1964 році захистив докторську дисертацію « Сатира та гумор української прози XVI-XVIII століть».
Значне місце в науковій та перекладацькій діяльності Леоніда Єфремовича займало « Слово о полку Ігоревім». Друкував журнальні та газетні статті про «Слово …», підготував прозаїчний переклад та коментарі до тексту « Слова». В свій переклад Махновець вносить стилістичні зміни , обумовлені його тлумаченнями пам’ятки. Ця робота була високо оцінена спеціалістами та витримала більше 10 видань. Книга 1967 року « Слово о полку Ігоревім» та його поетичні переклади та переспіви» - це найбільш повне зібрання перекладів та переспівів « Слова…» та уривків з нього на українську мову. В ній представлені такі автори : М.Шашкевич,М.Максимович, С.Руданський , Т.Шевченко , Ю.Федькович , І.Франко та багато інших. До опублікованих текстів надано бібліографічні та текстологічні примітки. У вступній статті Леонід Єфремович детально зупиняється на історії українських перекладів та переспівів.
Паралельно з’являється упорядкований дослідником перший том бібліографічного словника українських письменників XI-XVIII століть. Безпосереднім продовженням бібліографічної праці стали перші томи фундаментального курсу «Історія української літератури» в 8 томах виданого Інститутом літератури ім. Т.Г.Шевченка в кінці 60-х на початку 70 років. Саме Махновець підготував більшість оглядових статей та окремі розділи до першого тому , і який охопив літературний період XI- першої половини XVIII ст., а до другого тому написав всі розділи про літературу другої половини XVIII століття.
В цей час в науковому світі відбуваються зміни, які позначились і на роботі відділу давньої української літератури. Його було закрито і лише четверо робітників перейшло до відділу дожовтневої літератури , бо треба ж було продовжувати роботу над 8 томним виданням. Леонід Єфремович перебував під постійним тиском дирекції.
До 250-річного ювілею Григорія Сковороди виходить новаторська біографія українського мислителя, яку підготував Леонід Махновець. Автору вдалося переконливо мотивуючи свої судження провести читача життєвим шляхом Григорія Сковороди, спростувати застарілі уявлення про біографію письменника та запропонувати власну модель його життєпису, яку згодом прийняла більшість дослідників. Рішучі роздуми наукового співробітника , неординарність його пошукової манери викликали лють у чиновників від науки. Вчений був звільнений з Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка. Йому приписали «антиісторизм» , «український буржуазний націоналізм», та «антисуспільну поведінку». Це означало заборону будь якої інтелектуальної діяльності. Два роки Леонід Єфремович був безробітним і лише після втручання міжнародних наукових сил він отримує дозвіл працевлаштуватися до Інституту археології АН УРСР.
Визнання приходить до наукового співробітника під час розпаду СРСР. Йому нарешті вдається видати працю по «Слову о полку Ігоревім», в якій він представляє оригінальну концепцію авторства твору. Спроба опублікувати книгу в радянські часи закінчилася звинуваченням автора в ідеологічній диверсії та партійним стягненням, не дивлячись навіть на позитивну рецензію вірного товариша, науковця Олекси Мишанича. В свої працях, статтях Л.Махновець зупиняється майже на всіх питаннях вивчення «Слова». Він вважав , що пам’ятка є твором літературним, художнім, і написав її один автор. Результатом дослідження стала книга «Про автора "Слова о полку Ігоревім" (1989), головна мета якої довести , що автором був Володимир Галицькій.
Працюючи багато років над перекладом «Літопису руського» за Іпатіївським списком, а також над виданнями «Слова», Л. Махновець уклав родовід руських князів, починаючи від Рюрика. В історичний період «Слова о полку Ігоревім» жило 9-те, 10-те й 11-те покоління — усього 299 князів, княгинь, княжичів, князівен і княжат. Шукаючи між ними ймовірного автора «Слова», Л.Махновець "вийшов" на Володимира Ярославича (1151-1198) — старшого сина галицького князя Ярослава Осмомисла, онука Юрія Долгорукого (його мати Ольга Юріївна була донькою Юрія Долгорукого), рідного брата Ярославни — дружини новгород-сіверського князя Ігоря Святославича, зятя великого київського князя Святослава Всеволодовича (Володимир був одружений з донькою Святослава Всеволодовича Болеславою). Також в книзі дослідник торкається багатьох питань. Це історичні реалії « Слова..», поетика пам’ятки , кон’єктурні правки, полеміка з дослідниками , підтвердження або уточнення існуючих в науці гіпотез. В цьому полягає цінність та наукове значення цієї книги.
Дуже вагомим внеском в науку стало видання українського перекладу « Руського літопису» - літописної збірки присвяченого середньовічній історії українських земель. Ця праця була відзначена Державною премією України ім. Т.Г.Шевченка.
Помер Леонід Єфремович Махновець в Києві 19 січня 1993 року. Дослідник історії літератури і культури України, зокрема періоду Київської Русі, перекладач «Слова о полку Ігоревім» та «Літопису Руського» до останнього працював. Укладав детальні покажчики, генеалогічні таблиці , карти та топографічні плани та ін. Автор та співавтор понад 400 наукових праць, упорядник багатьох видань Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка УРСР АН України, в якому зберігається частина його бібліотеки, Леонід Єфремович Махновець заслуговує на пошану своїх нащадків.

 



Олена Бунак
ст. науковий співробітник відділу давньоруської літератури

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,