«Поимяй со собою… Святослава Ольговича, сыновця своего, из Рыльска» До 845-річчя з дня народження.

   З нашим містом пов’язані долі багатьох видатних людей, перші серед них -- представники княжого роду. Ця тема ретельно не досліджувалась, і мало відома не лише широкому загалу, а й фахівцям. Чернігівські та новгород-сіверські літописи загинули у вогні пожеж, й лише незначні уривки з них дійшли до нас, та й нерідко у перекрученому вигляді у складі інших хронік. Через це більшість представників чернігово-сіверських династій відомі лише за коротенькими згадками у літописних рядках чи іменами, вписаними у синодик.

     Постать головного героя «Слова..» Ігоря Святославовича більш-менш відома кожній освіченій людині завдяки геніальному твору. Але серед інших учасників походу князів був і його племінник Святослав, син старшого брата Олега.

 

     Олег княжив у Новгороді-Сіверському, був жонатий на Агафії – доньці київського князя Ростислава Мстиславича. Помер князь, як свідчать літописи у 1179 році. Тому у похід 1185 року відправився Святослав – син Олега. Згідно Іпатіївському літопису, Святослав народився 1167 р. і при народженні отримав хрестильне ім’я Борис. Літопис не згадує про нього до 1183р., коли він разом з Ігорем Святославичем та іншими князями бере участь в походах на половців. Навесні 1185 р. Святослав Ольгович – князь рильський, разом зі своїми родичами приймає участь у поході на половців, оспіваному в «Слові о полку Ігоревім». Після поразки, на полі брані, його полонив половець Єлдечюк із Бурчевичів, подальша доля його невідома.

     Дослідники А.Комлев та К. Белокуров припускають, що князь згадується під 1191р. в Густинському літописі. Де йдеться про князя Бориса Ольговича, який ототожнюється дослідниками зі Святославом. Філолог Г.Мойсеєва спираючись на Перше видання «Поколенной росписи российских князей», вважає рік смерті Святослава 1186 р. і підкреслює, що в здравиці в кінці «Слова..» не згадується тільки Святослав. Дослідниця припустила, що князь помер в полоні, тому твір не міг бути написаний раніше його смерті – тобто 1186р.

     На відсутності імені Святослава в здравиці побудував свою версію про автора «Слова…» письменник О.Домнін, який називав Святослава автором цього літературного твору. Письменник поклав свою гіпотезу в основу сюжету повісті «Матушка – Русь».                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                              

     Більшість дослідників біографії Святослава вважає, що саме цього князя крім Іпатіївського літопису «Поимяй (Игорь) со собою… Святослава Ольговича, сыновця своего, из Рыльска» згадує і Лаврентіївський: » … молодая мъсяца, Олегъ и Святъслав, тьмою ся поволокоста». Але літературознавці І.Ерьомін і О.Творогов розглядали ці імена як пізнішу вставку.

   Л.Сазонова висловлювала припущення, що в даному контексті згадуються сини Ігоря Святославича, – Святослав, який народився 1177 р. і Олег 1175р. Нова гіпотеза була висунута Н.Демковою. Вона вважала, що імена Олега і Святослава з самого початку існували в авторському тексті пам’ятки, але мались на увазі дід й прадід Ігоря Святославича -- князі Олега Святославича (пом. 1115р.) і Святослав Ярославич (пом. 1076р.). Підставою для цієї версії є те що «існує особливе значення ідеї роду, культу роду і дідівської слави для світовідчуття людини ХІІ ст.».

   Коли ж помер Святослав Ольгович невідомо. За Любецьким синодиком, ім’я його  дружини – Анастасія. За Лаврентіївський літописом у нього був син Мстислав, убитий татарами 1241р.

     Якщо говорити про людину в історії у загальнолюдському плані, то очевидно, що вона спроможна робити лише те, на що здібний народ, часткою якого виступає. Інакше кажучи, уявлення про характер і діяльність тієї чи іншої історичної особи тісно пов’язане з розумінням цілісного образу народу і пройденого ним історичного шляху.                                                                                            

 

Ірина Лобачова 

зав. відділу давньоруської літератури 

історико-культурного музею-заповідника   «Слово о полку Ігоревім».

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,