До 100-річчя краєзнавчого музею

  (Продовження)
В серпні 1944 р. музей відновлює діяльність і підпорядковується відділу освіти. Наказом завідуючого відділом освіти директором призначено вчителя Бородіна А.З. Для виявлення і повернення експонатів довоєнного музею міськрада видає Бородіну посвідчення з дозволом робити обхід квартир і установ. Посвідчення діяло з 12 серпня по 1 вересня 1944 р. Вдалося зібрати близько 25 експонатів з різних відділів довоєнного музею. Серед них була шабля сотника Судієнко..До 1946 р. був сформований колектив музею. Він складався з директора, ст. наукового співробітника, наукового співробітника і бухгалтера в одній особі, рахівника і сторожа. Для розміщення музею виділено кілька кімнат в піонерському клубі по вул. К.Лібкнехта, 30 ( зараз вул. кн.Ігоря). В 1947 р. експозиція розміщувалася в чотирьох залах загальною площею 100кв.м., де експонувалося 270 експонатів, а всього фонди нараховували 308 експонатів .

Крім основної своєї роботи - дослідження та вивчення історії краю, організацію виставок і т.д.- установа займалася і агітаційно-масовою роботою серед населення по проведенню весняно-польових робіт, виборчими справами. Так, в 1946 р. при музеї був розташований агітпункт однієї з виборчих дільниць по виборам до Верховної Ради СРСР. В обов’язки музейників входило і роз’яснення населенню рішень Пленумів ЦК ВКП (б). З касових книг та книг обліку роботи музею можна довідатись, скільки коштів виділялось на придбання експонатів та роботу музею. Їх, як завжди, катастрофічно не вистачало і йшли, в основному, на виплату зарплатні, невеликі господарські витрати, відрядження та ін. Іноді незначні кошти виділялись на закупівлю експонатів, устаткування. Взимку заклад потерпав від холоду.З липня 1948 р. директором музею у зв’язку з переходом Бородіна на роботу в школу став Гришин П.С. – батько відомої в Новгороді-Сіверському вчительки і поетеси Ніни Петрівни Осадчої. 6 червня 1949р. прийнято рішення райвиконкому Н-Сіверсь-кої райради про переведення музею на територію Спасо-Преображенського монастиря. Перехід відбувся у вересні того ж року. Музею було повернуто дово-єнне приміщення. Досить драматичними для розвитку музею виявилися 1950-ті роки. Наказом Міністерства культури УРСР № 478 від 21 травня 1954 р. цілий ряд музеїв, в т.ч. і Н-Сіверський, припиняли свою діяльність як музеї, « що не мають належних фондів для утворення експозицій і не відповідають у зв’язку з цим зростаючим потребам населення». Всі цінні експонати за актом від 2 червня 1954 р. передавалися до Сосницького і Чернігівського музеїв. Залишилося поза увагою прохання завідуючого культпросвітвідділом Коваленко М.І. залишити рідкісні старовинні книги. Все наступне за цим десятиліття йшла наполеглива робота по відновлюванню музею. 9 квітня 1962 р. бюро Н-Сіверського РК КПУ приймає постанову про створення ініціативної групи в кількості дванадцяти чоловік, яка б займалася відродженням музею на гро-мадських засадах. До її складу ввійшли директори шкіл та установ міста, вчителі історії та географії, краєзнавці: В.Ю. Михайленко – директор 8-річної школи – керівник групи, Гришин П.С. – пенсіонер, Конопелько Д.Д. – вчитель історії СШ № 2, МихайленкоВ.Ю, Сергійчик В.В. – вчитель історії СШ № 1, Луценко П.К. – пенсіонер, Кисіль О.К. – пенсіонер, Воловодов С.Г – директор Новгород-Сіверської дослідної станції по боротьбі з ерозією грунтів, Басос М.І. – директор побут комбінату, Бирюк А.Ф. – завідуючий відділом культури, Акулинський Д.Р. – начальник ЦСУ, Мануйленко - пенсіонер, Ходкевич Л.В. – вчитель географії СШ № 2.

Група через місцеву пресу та роз’яснювальну роботу серед населення доводила необхідність існування музею в древньому місті і розгорнула роботу по збору експонатів. Для розміщення експозицій виділялась одна кімната в піонерському клубі. Цією ж постановою передбачалося написати прохання до Міністерства культури УРСР про допомогу в поверненні експонатів із Сосницього і Чернігівського музеїв. 19 червня цього ж року виконком міськради пише прохання до Голови Президії Верховної Ради УРСР Коротченка Д.С. допо-могти у відновленні роботи історичного музею в місті. 12 жовтня 1964 р. Н-Сі-верський райвиконком приймає рішення : «Створити історико-краєзнавчий музей на громадських засадах при Н-Сіверській школі-інтернаті. Відкриття музею відбулося восени 1965 р. Він отримав кілька кімнат в приміщенні по вул. Комуністичній,3 (зараз Замкова). Була створена громадська рада в кількості 20 осіб і розподілено обов’язки. Була створена громадська рада в кількості 20 осіб і розподілено обов’язки. До складу громадської ради музею ввійшли:
1. Гребенок М.П – голова громадської ради музею
2. Полієнко П.Г –
3. Хоткевич Л.В.- зав. Відділом історії дожовтневого періоду
4. Михайленко В.Ю. – заступник
5. Шелест Л.Я.- громадський директор музею
6. Горбач Г.С.
7. Ромченко В.В.
8. Золотоноша М.П.
9. Коломієць І.К. –заступник з наукової роботи
10. Янчук Л.Ю.
11. Бугаєнко І.Л. – зав.відділом природи
12. Чеканов В.Р. – заступник директора з господарської частини
13. Синайський Л.О.
14. Луценко П.К.
15. Довженко Н.І. – зав. Відділом історії радянського періоду.
16. Ільяшенко О.П
17. Плющ В.І – художник
18. Коваль
19. Стецюк А.Г.
Експозиція була типовою для тогочасних музеїв. Півтори тисячі експонатів, розміщених в трьох кімнатах, висвітлювали природу краю, доісторичний період, розвиток міста і краю від Середньовіччя до початку ХХ ст. Найбільший розділ присвячувався революції 1917 р. і соціалістичному будівництву.
Музей користувався популярністю серед населення міста і району, інших на-селених пунктів Радянського Союзу – Москви, Ленінграда, Києва, Чернігова, його відвідували науковці АН СРСР, викладачі і студенти Московського, Київського і Харківського університетів, співробітники наукової бібліотеки МДУ, робітники промислових центрів. 5 серпня 1968 р. Колегією Міністерства культури УРСР музею присвоєно звання « народного». В 1970 р. під час Всесоюзного огляду музеїв за успіхи в науково-освітній роботі та патріотичному вихованні молоді був нагороджений Дипломом Міністерства культури СРСР. В 1972 р. в музеї нараховувалось понад 3 тис. експонатів, за час існування його відвідало 50 тис. туристів, проведено 600 екскурсій, прочитано 150 лекцій. В 1975 р. музею присвоєно статус державного історико-краєзнавчого. У власність переходить весь будинок. Проводиться капітальний ремонт, розширюється експозиційна площа, де було розміщено близько двох тисяч експонатів. Експозиція займала сім залів і складалась з шести розділів: 1. Природа краю. 2. Археологія краю. 3. Історія древнього міста 4. Революція і громадянська війна в краї. 5. Велика Вітчизняна війна 6. Сучасний період. У фондосховищах зберігалось понад 7 тис. експонатів. На початок 1990-х років їх кількість збільшилася майже до 30-ти тисяч. Формуються колекції: нумізматична, етнографічна, речово-історична, археологічна, фото- і документальна групи. На поч. 1980-х років зроблено прибудову виставкової зали і майстерні художника. Розширюється штат, крім посади директора, музей мав посади старшого і молодшого наукових співробітників, двох доглядачів, художника-оформлювача, техпрацівниці, опалювачів. З вересня 1990 р. розпочався новий етап у розвитку музейної справи на Новгород-Сіверщині. За рішенням Чернігівського облвиконкому № 220 від 27 серпня 1990 р. в місті почав функціонувати державний історико-культурний музей-заповідник «Слово о полку Ігоревім». Як відділ до його складу ввійшов і краєзнавчий музей. За всю історію існування музею його директорами були: Гапеєв С.А. – з 1920 по 1934рр., Вернигор П.А. – з 1934р. до вересня 1937р., Конопелько Демьян Дмитрович.Д. – в 1938-1939 рр., Ястребинська Лідія Михайлівна – 1939-1941рр, Бородін А.З – серпень 1944 р.- липень 1948 р., Гришин П.С. – липень 1948 – червень 1954р., Шелест Л.Я. (громадський директор) -1965 – 1966рр., Варда Є.М. – 1966-1972 рр., Довженко М. І. – 1972-1973рр., Даниленко Н.Т. – 1973-1976 рр., Кедун Г.К. – 1976 -1988рр., Сугоняко М.М. – 1988-1990 рр.

 

Авдієнко Н.П. завідуюча краєзнавчим відділом музею-заповідника «Слово о полку Ігоревім».

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,