100 років краєзнавчому музею

Новгород-Сіверський історико-краєзнавчий музей – один з найстаріших музейних закладів Чернігівщини. За час існування пройшов нелегкий шлях свого становлення і розвитку. Перші ґрунтовні відомості про Новгород-Сіверщину дали «Описи Новгород-Сіверського намісництва», які уклада-лися за урядовою програмою в 1779- 1781 та в 1784-1786 роках. Вони дали поштовх до зародження інтересу спочатку до краєзнавства, а згодом і до музейної справи. З’являються праці місцевих авторів про історію міста - священика Покровської церкви Андрія Пригарі «Особое или топографическое описание города губернского Новгорода-Северского1786г.», директора головного народного училища І.І.Халанського «Топографическое описание Новгорода-Северского», старшого вчителя математики чоловічої гімназії І.М.Сбітнєва «Новгород-Сіверський». В 1899 р. побачив світ нарис М. Рклицького «Город Новгород-Северский, его прошлое и настоящее». Цікавилися минувшиною краю представники відомих на Новгород-Сіверщині родин – Туманських, Ханенків, Судієнків, і, особливо, один з них – Михайло Йосипович Судієнко – історик і гро-мадський діяч, голова Київської Археографічної комісії та ін. Колекції старожитностей і художніх творів родини Судієнків і стали основою при створенні художньо-історичного музею міста, який почав функціонувати з травня 1920р.

 
 
Рішення про його відкриття приймалося на засіданні повітового відділу народної освіти.    Першим завідувачем став Степан Антонович Гапеєв (1890-1950) – історик за покликанням, активний учасник краєзнавчого руху в 1920-30-х рр., який доклав багато зусиль для розвитку музейної справи міста. Перші роки існування музею були досить складними. Не вистачало коштів на його утримання, мінялося місце розташування. Існувала думка, що спочатку він розміщувався в приватному будинку місцевих краєзнавців Абрамових. Дослідники пов’язували це ім’я з Іваном Спиридоновичем Абрамовим(1874-1960) – уродженцем містечка Вороніж, що на Сумщині,- фольклористом, педагогом, археологом, який утримував музей на власні кошти та пожертви. Але відомо, що І.С. Абрамов з 1900 по 1933 рр. проживав в Санкт-Петербурзі і займався викладацькою діяльністю. За цей час став членом Археологічного (1909р.) та Російського (Імператорського) Географічного ( 1914р.) товариств. В 1920 –х роках родина Абрамових утримувала музей історії місцевого краю у себе на квартирі і на особисті кошти в рідному містечку і факт існування музею в Новгороді-Сіверському саме у них викликає сумніви. Архівні документи тих років дають в певній мірі змогу стверджувати, що музей було розміщено в будинку місцевого купця Файнберга по вулиці Козацькій ( сучасна друкарня). На момент заснування музейний фонд складав понад тисячу експонатів і мав три відділи: археоло-гічний, художній і церковної старовини. Діяльність музею в перші місяці існування була направле-на на виявлення предметів, які мали художню цінність, їх опрацювання і розміщення, то ж для від-відувачів був закритий. Робилася спроба відкрити кілька секцій, в т.ч., по охороні пам’яток старо-вини, але за відсутністю компетентних фахівців вона не здійснилася. Гостро стояли питання коштів і опалювання приміщення. Були випадки,коли кошти для музею повітовім відділом наросвіти не виділялися зовсім. В будинку Файнберга музей проіснував недовго. Не маючи коштів на утримання, в квітні 1922 р. колегія відділу наросвіти приймає рішення про об’єднання його з педагогічним музеєм, який існував при семирічній школі в будинку колишньої чоловічої гімназії. «Протокол № 9 заседания коллегии Новгород-Северского УОНО от 6 апреля 1922г. Порядок дня: О художественном музее при УОНО. Слушали: О художественном музее, помещающемся в д.Файнберга. Постановили: признать необходимым ликвидировать музей, как самостоятельное учреждение, передав все имущество в педагогический музей на предмет создания особого отдела при нем. Зав. музеем т. Гапеева освободить от должности с 10.04 с.г. Просить члена коллегии т.Кононенко и зав. Уполитпросветом т.Левина позаботиться о перевозке музея, воспользовавшись подводами из детдомов.» Зна-чну роль у становленні музейної установи зіграв голова Чернігівського губернського музею В.Шугаєвский, який в жовтні 1922 р., перебуваючи у відрядженні, проводив обстеження Спасо-Преображенського монастиря на можливість його реставрації та місцевих культових споруд для відбору історико-художніх цінностей для колекцій губернського і місцевого художнього музеїв, проведення огляду останнього і ,по можливості, сприяння в налагодженні його діяльності. Він був проінформований завідуючим повітовим відділом народної освіти А.Лосиком в катастрофічній від-сутності коштів на утримання музею, що позначилось на його роботі та охороні музейних ціннос-тей. Шугаєвський висловив своє бачення виходу зі складної ситуації – зберегти і по можливості популяризувати те, що вже є, і намагатися поповнювати музейні фонди . Гнітюче враження справила на нього експозиція перевезеного музею: «… Педагогический музей занимает большую залу и смежную комнату в мужской гимназии. В одном углу залы расставлены временно – и потому совершенно беспорядочно – картины и гравюры, а под столами лежат фарфоровые изделия. Картины в большинстве копии, как это значится на привешенных к ним еще прежними владельцами табличках, но копии исполненные небезызвестными художниками. Есть, впрочем, и оригиналы, например, очень хорошая вещь немецкого художника Фогеля (изображена девочка лет пяти-семи). Обращают на себя внимание 2 хороших старинных портрета: один изображает мужчину в костюме эпохи Павла І, другой – молодого человека 20-30 годов ХІХ в. Гравюры, в большинстве французские и английские ХУІІІ-ХІХ вв., черные; лишь одна цветная (английская); среди них есть очень хорошие вещи. Общее количество картин и гравюр – 35-40 єкз. Фарфоровые изделия – все тарелки, блюда и крышки от суповых ваз. Больше половины – фарфор императорского завода екатерининского времени ( с соответствующим клеймом). Остальные предметы разнообразных фабрик: Миклашевского, Межигорской (фаянс), Веджвуд, Одесской ( с видами Бахчисарая), английских фабрик без клейма и т.д. Такой состав экспонатов дает пока возможность говорить лишь о « музейной ячейке» в Новгороде-Северском, а не о музее; но и то, что есть, может уже служить основой для культурно-просветительских бесед во время школьных, например, экскурсий…» .Для поповнення колекцій Шугаєвський запропонував Гапеєву перенести до музею відібрані ним церковні ікони, а А.Лосику – знайти можливість розмістити музей хоча б в окремій кімнаті. Сам Гапеєв про перші роки існування музею писав: « За перших часів існування музей терпів крайню нужду, становище було неміцне, установа здавалася нежиттьовою; для Н-Сіверського музей був явищем новим. Але музей виконував свої завдання, збирав усе, що випливало в добу революції вартого з художньо-історичного боку». Можливо, інспекція Шугаєвського дала поштовх до подальшого розвитку музею. В травні 1924 р., звітуючи про стан музею, Гапеєв вказує на наявність вже двох кімнат та кількість експонатів у відділах: художньо-історичному – 189, церковному – 111, педагогічному – 630, за 1923 р. відбулося 19 екскурсій, які відвідало 324 особи і 389 осіб відвідали окремо. При музеї існувала і бібліотека .В 1925 р. музей поповнився новими надходженнями з маєтку с.Воздвиженське поміщика М.М.Неплюєва – богослова, педагога і гро-мадського діяча. Оцінюючи надходження, Гапеєв вказував: «… по археологии – находка из кургана близ с.Радичева Новгород-Северской округи (2 фибулы, цепочка и пластинка У-УІ вв.). Церковный отдел – большая святильная серебряная чаша 1718 г., большое блюдо серебряное с чеканкой 1716 г., старинной формы восьмиконечный нагрудный крест, грамота и 37 писем Екатерины ІІ из собрания Неплюева». Відвідала в ці роки музей і Є.Спаська – мистецтвознавець і музейник, яка, оцінюючи експозицію, зазначала: « Экспонатов немного, но подобраны они и размещены умно и со вкусом, делающем честь заведующему – художнику Гапееву. Обращают на себя внимание Судиенковские «Волокитинские сервизы» и то, что было приготовлено к приезду Екатерины. Есть ценные ризы, иконы, оружие, картины, старые книги». З роками становище музею значно покращилось. Сам Гапеєв про цей період писав: «… Тепер музей завоював собі належне місце, міститься він у гарному помешканні й забезпечений паливом. Одвідують музей достатньо». Можна припустити, що в будинку школи музей проіснував майже до кінця 20-х років В 1929 р. Постановою РНК УСРР від 19 квітня колишній Новгород-Сіверський чоловічий монас-тир оголошено державним історико-культурним заповідником всеукраїнського значення, очолити який було запропоновано С.Гапеєву. Того ж року сюди в окрему будівлю – колишню духовну семі-нарію - було переведено і музей, який знаходився тут до початку нацистської окупації міста в вере-сні 1941 р. Для дослідження і вивчення історії Сіверщини, її культурного надбання при музеї Гапеєв створив краєзнавчий гурток, який займався пам’яткоохоронною діяльністю - виявлен-ням і обстеженням пам’яток історії і культури і взяттям їх під охорону, проводив етнографічні екс-педиції, приймав участь у археологічних розвідках та дослідженнях, пропагував історію краю. На той час архітектурний заповідник і краєзнавчий музей в ньому були науково-освіт-нім, культурним і краєзнавчим осередком міста. Складними для розвитку музею виявилися 1930-ті роки. На їх початку в музеї відбулися перевірки, результатом яких стало рішення про невідповідність експозиції музею ідеологічному напрямку висвітлення ідей марксизма-ленінізма і розбудови соціалістичного господарства. Гапеєв був звинувачений шкідництві і звільнений з посади «як соціально ворожий елемент». Разом з ним позбулися посади і інші співробітники музею. В березні1938 р. Гапеєв був заарештований вдруге знову ж таки за звинуваченнями в антирадянській діяльності і в зв’язках з колишніми есерами та білогвардійцями. Але через рік за відсутністю доказів звільнений. Посаду директора музею в ці роки займали інші співробітники.
З початком нацистської окупації музей був пограбований і припинив своє існування. Де поділися багаті музейні фонди, невідомо.
( Далі буде)

Н.Авдієнко зав.краєзнавчим відділом музею-заповідника «Слово о полку Ігоревім»

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,