В пошуках річки Каяли - місця битви князя Ігоря

835 років минуло з того дня, як Новгород- Сіверський князь Ігор вирушив в свій трагічний похід на половців, який замість слави приніс йому поразку і втрату майже всього війська. Але скільки ще залишається відкритих питань для науковців.

Саме ці події було покладено в основу легендарного писемного шедевру 12 століття ˮСлово о полку Ігоревімˮ.

 

23 квітня 1185 року Ігор Святославович вирушає в таємний самостійний похід на половців. Він залучається військовою підтримкою тільки з найближчих родичів. У поході беруть участь: молодший брат Ігоря Всеволод - князь курський, син Володимир - князь путивльський, племінник Святослав - князь рильський, та загони ковуїв, яких дав на підтримку князь чернігівський Ярослав, двоюрідний брат Ігоря.

В дорозі, 1 травня військо стало свідком сонячного затемнення, що за повір’ям віщувало невдачу та біду, але Ігор, не зважаючи на це знамення продовжує свій шлях.

Перший бій з половцями закінчився перемогою. Ворогів було розбито на річці Сюурлій і було прийняте рішення залишитися з ночівлею в степу, та на ранок наступного дня русичів було оточено половецькими полками.

Як зазначається в Іпатіївському літописі: ˮУ суботу на світанку виступили половецькі полки, як борови. Руські князі не знали, кому і на кого йти, бо половців була тьма. Ігор тоді сказав: ˮЦе ми свідомо зібрали на себе всю землю половецьку: Кончака і Гзу Буруновича, і Токсобича, Колобича, і Етебича, і Теретробичаˮ. Позлазили русичі з коней і хотіли пішки, б’ючись, дійти до Дінця: ˮ...або помремо, або живі будемо всіна одному місціˮ.

Так біля річки Каяли дружина Ігоря зазнала повної поразки . Трагічними були наслідки: майже все військо загинуло, врятувалося лише 15 воїнів, ще меньше ковуїв. Ігор був поранений і захоплений у полон, до якого потрапили і інші князі. Але через деякий час князю вдалось втекти за допомогою половця Лавора (Овлура) і повернутися до Новгорода- Сіверського. Незважаючи на поразку, у рідному місті його зустрічали з радістю. Так сталося, що нерозумні дії Ігоря погубили воїнів, змусили князя зазнати ганьби, полону та ˮвідчинили воротаˮ половцям для набігів на Київську Русь.

Вже багато років не припиняються дискусії про маршрут і хронологію походу князя Ігоря, про склад його учасників, про хід та результати військової операції, тому що літописні джерела містять різні варіанти цієї події, іноді суперечать даним самого твору ˮСлова о полку Ігоревімˮ. І одне з таких питань, це пошук річки Каяли, біля якої відбувся розгром полків Ігоря.

З того часу, як світ знає про ˮСлово о полку Ігоревімˮ багато де шукали дослідники береги Каяли. Нею називали Кальміус, Кагальник, Білу Калитву, притоку Самари Гнилицю, Орель, Кам’янку, Мокрий Ял, Макатиху…Були припущення вчених, що Каяла це метафорична назва реальної річки, назва, значила сум, скорбота русичів через загибель їхніх воїнів. Каяла, нібито, поетичний образ. Але є тюркське слово ˮкаjаˮ—камінь, валун, що в поєднанні з характерним для прикметників закінченням ˮлиˮ означає кам’яниста. Кам’янисті річки, звісно швидкі, бурхливі. А в тексті поеми, як пам’ятаємо, Каяла незмінно супроводжується епітетом швидка.

Займаючись вивченням ˮСлова…ˮ дослідники стверждують, що незалежно від того, де протікала Каяла, вони ˮпереправлялиˮ військо Ігоря на правий берег нинішнього Сіверського Дінця, конкретно вказуючи місце переправи чи маючи її на увазі.

По цій темі неординарними і цікавими є дослідження Василя Бєлікова, вчителя історії з села Волоська Балаклейського району Харківської області. Головний внесок В.Бєлікова полягає в тому, що він дослідник - любитель, аналізуючи події і факти знайшов те, що досі не помічали досвідчені вчені: ні в літописах, ні в ˮСлові о полку Ігоревімˮ немає навіть посилання на те, що, йдучи від Оскола до Салниці й далі до Суюрлія і Каяли, дружина Ігоря переходила Донець, Сіверський Донець, Дон або Великий Дон. Якщо згадаємо текст твору, під час затемнення Ігор конкретно виклав мету свого походу, закликаючи братію ˮна Дін синій поглянутиˮ та ˮнапитися шоломом з Донуˮ. Тому в планах було тільки дійти до нього. А, після вдалого нападу на половецькі вежі за річкою Суюрлий, русичі, ночуючи в степу, хвалилися: ˮА нині підем на них за Донˮ. Але цьому не судилося збутися: вранці почався бій... Нагадав дослідник-аматор і про те, що в часи народження ˮСлово о полку горевімˮ сучасний Сіверський Донець називали Доном або Великим Доном. Як приклад, ще В. Татищев, відомий історик XVIII століття, попереджав: ˮЦя помилка, Донець називали Доном, є древняˮ.

Академік Б. Рибаков теж досліджував цей момент і дійшов висновку, що ˮвсі події 1185 року відбувалися неподалік ˮДону Великогоˮ, під яким ми повинні розуміти Сіверський Донецьˮ. Отже Ігореве військо ніяк не могло опинитися ні на Кальміусі, ні в Слов’янську, ні, у районі Білої Калитви.

Як вважає і висловлюється В. Бєліков: ˮмісцем битви русичів із половцями в травні 1185 року був басейн трьох річок Балаклейок — Волоської, Середньої та Крайньої. На Волоській Балаклейці (Суюрли) 10 травня Ігореві ратники ˮпотоптали погані полки половецькіїˮ і узявши багатий полон і здобич, повернулися на початкові позиції у межиріччі Волоської і середньої Балаклейок, де їх і оточили половці з інших кочовищ, що підійшли за ніч. Під натиском ˮпоганихˮ, Ігор вирішує пробиватися до Дінця. Але не до нинішнього, Сіверського, який називався тоді, як ми вже знаємо, Доном, а до літописного — ділянки Сіверського Дінця від його витоків до злиття з Малим Дінцем нині річка Уди. Похід, спочатку планований як традиційний набіг у прикордонні землі степовиків, обернувся нечуваною битвою, яка тривала понад добу. А справжня трагедія розгорнулася вже на березі Крайньої Балаклейки — Каяли, де було знищено й узято в полон основні сили Ігоряˮ

 

В межах верхів’я Волоської Балаклейки, на її правобережжі, тобто саме в регіоні, визначеному як місце першої зустрічі русичів із половцями 10 травня 1185 року, знайдено декілька архіологічних знахідок, вони відповідають ХІІ століттю. А з Каялою пов’язаний лише завершальний етап походу. Дружина Ігоря відступала під тиском силсупротивника. Таким чином, бій розтягнувся на кілька десятків верст. І тому є додаткові труднощі його дослідження...

 

Дослідження тривають і можливо колись, все ж таки ми отримаємо точні докази знаходження загадкової річки Каяли.

 

 

Підготувала до друку молодший науковий

 

співробітник Світлана Кривич

 

 

 

 

 

 

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,