Новгород-Сіверський храм мистецтва.

   До Міжнародного дня театру, який відзначається 27 березня, безпосереднє відношення має і Новгород-Сіверський, як один з осередків театрального мистецтва Півночі України середини ХІХ – першої половини ХХ ст.
   На початку 60-х р. XIX ст. в місті почав діяти музично-драматичний аматорський театр, в якому працював український фольклорист та етнограф Опанас Маркович. Завдяки його ентузіазму і кропіткій праці культурне життя в місті набуває масового зацікавлення як серед старшого покоління, так і серед молоді .
    В 1905 р. до міста з Москви повертається А.Ассінг - палкий шанувальник театрального мистецтва, молода енергійна людина, сповнена творчих задумів та ідей. Поява неординарної, творчої, талановитої особистості завжди привертає увагу поціновувачів прекрасного та молодь. Навколо Ассінга гуртуються однодумці, з яких він створює аматорський гурток, що згодом стане Новгород-Сіверським художнім театром.

Розуміючи вагоме значення розвитку культурного життя в провінційному містечку, Ассінг запрошує до Новгорода – Сіверського професійних акторів з Москви. В 1911році до міста приїздить група випускників Адашевської школи на чолі з Є.Вахтанговим. Відпрацювавши літній сезон, актори-початківці розкрили секрети акторського мистецтва місцевим аматорам і зацікавили публіку професійною грою. Того ж року на запрошення керівництва театру місто відвідує відомий актор МХАТу Ілля Уралов, який згодом впродовж дев’яти останніх років свого життя приймає активну участь у житті місцевого театру. Неперевершений майстер своєї справи, якому довелось працювати в багатьох театральних трупах та відомих театрах Москви і Петербургу, Уралов вимагає від акторів дисципліни і повної віддачі своїх здібностей на сцені. У 1919 році він зумів перетворити аматорський театр на справжній професійний , незважаючи на матеріальні та організаційні труднощі. Уралов народився в м.Орськ в незаможній родині. З юнацьких років йому довелось працювати, а в 1896році вперше прийняв участь у виставі однієї української трупи. Це і стало початком акторської діяльності , в якій «… до конца дней своих сумел он сохранить ненаигранную простоту обращения с окружающими, не стал, что называется, театральным вельможей, хотя … в ряду корифеев нашей сцены занимал очень высокое положение. Особенно ценили эту черту Уралова молодые актеры…»
   Про те, якою людиною і актором був Ілля Матвійович, довідуємось зі спогадів відомого актора Я.О. Малютіна, з яким довелось Уралову працювати на сцені Петербурзького Александринського театру «…Мастерству учил Уралова сам театр. Никакой театральной школы, в определенном смысле этого слова, он не прошел. До всего, что делал на сцене, доходил он своей собственной актерской сметкой, своим живым практическим соображением». В театрі в одній з вистав Уралов грав Петра І за п’єсою П.Гнєдича « Асамблея». Він настільки переконливо передавав характер героя, що публіка шаленіла: « …раздался чей-то звучный, низкий голос: «Уралову спасибо. Браво!» Все повернули головы в сторону, откуда раздался этот голос, и увидели сидящего в директорской ложе Ф. И. Шаляпина». Реформатор театру , засновник МХТу К.Станіславський , довідавшись про успіхи Уралова, запросив його до Москви і запропонував роль Городничого за п’єсою М. Гоголя «Ревізор». І це було визнання: «…Уралов — городничий действительно заставлял думать, что, именно на Уралова глядя, писал Гоголь свой гениальный сатирический портрет. Все в ураловском Антоне Антоныче было живое, всамделишное — почти никаких наклеек, толщинок, никакого наигрыша и притворства…. многих городничих видел я на своем веку, но такого, как Уралов, больше видеть не пришлось. Это был настоящий триумф гоголевской, предельно жизненной, жгучей и захватывающей театральности».
   У вільний від роботи час Уралов займається самоосвітою, вдосконаленням акторської майстерності, а ще …. вивчає українську мову, якою оволодів досконало.
Досвід та авторитет І. Уралова був для акторів місцевого театру невичерпним джерелом майстерності. Кожного тижня на сцені Н-Сіверського театру йшли вистави. Спочатку трупа складалася з 20 чоловік, поступово кількість акторів зростала. Так, влітку 1920 р. в Новгороді-Сіверському працювали російськомовний колектив у складі 33 акторів та україномовний з 15 –ти акторів. Вони не обмежувалися виступами лише в місті, а виїжджали до сіл Новгород-Сіверського та Глухівського повітів. За перші півроку 1920 р. було підготовлено 23 п’єси, в основному, це були твори українських та зарубіжних класиків. Театральне життя в повітовому місті вирує на повну, але загострення хронічної хвороби та втрата майже одночасно двох синів забирає в Уралова останні сили. 16 жовтня 1920р. великого актора не стало. Наступного дня на засіданні Новгород-Сіверського виконкому було вирішено присвоїти Новгород-Сіверському драматичному театру ім’я Іллі Матвійовича Уралова, а вулицю, на якій жив актор, назвати його іменем. Похований на колишньому Троїцькому цвинтарі. «… Уралов заслужил долгую память не только своим могучим сценическим талантом, но и всем своим душевным складом, всем своим существом беззаветного и доблестного труженика театра. Не его вина, что слава его была такой же скромной и деликатной, как он сам. О нем восторженно отзывались искушенные любители театрального искусства, его выделяли даже среди избранных…» - так оцінив актора Я.Малютін.
   Подальша слава театру поступово згасає. Буремні події першої половини ХХ ст. негативно вплинули на існування і розвиток мистецького простору Новгород-Сіверщини. Та, мабуть, більше і не з’явилося такої людини, яка змогла б своїм ентузіазмом і силою духу об’єднати творчих людей.
   На сьогоднішній день могила славетного митця знаходиться в занедбаному стані. На жаль, це рівень нашої культури, свідомості і поваги до славного минулого. Колективом музею вирішено в найближчий час привести в належний стан місце спочинку славетного актора.

Приход Світлана
мол. науковий співробітник музею-заповідника
«Слово о полку Ігоревім».

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,