До 1030 - річчя заснування Новгорода - Сіверського

                  Новгород-Сіверський - погляд крізь століття.

       Час невблаганний не тільки до людини, а й до міст і, навіть, цілих країн.  Одні змінюються, інші щезають. Новгороду-Сіверському випала доля не тільки не зникнути, а, попри всі випробування, зберегтися, зберегти свою історію, свою самобутність, старовинні пам’ятки архітектури, культури, містобудування. За свою багатовікову історію місто було свідком багатьох історичних подій, не раз ставало ареною жорстоких бойовищ, не раз руйну-валось і відроджувалось, переживало як часи розквіту, так і занепаду. Умовно його історію можна поділити на кілька важливих періодів.

 

   Новгород-Сіверський як місто виник у 80-х роках Х століття. Його будівниц-тво пов’язане з ім’ям великого київського князя Володимира Святославича «Красно сонечко» ,коли за його наказом був збудований цілий ряд міст-фор-тець по рікам Десні, Трубежу, Стугні, Сулі, Остру, що створювало оборонний рубіж на південно-східному кордоні Київської держави з половецьким по-лем. Тож місто виникло в стратегічних цілях. Перша літописна згадка датуєть-ся 1078 р. в «Повчанні Володимира Мономаха» у зв’язку з розгромом цим князем під стінами «Нового города» половецького загону. В 1098 р. після з’їзду давньоруських князів в Любечі Н-Сіверській стає столицею значного за територією Сіверського князівства, яке, маючи площу близько 160 тис. кв. км. ( територія п’яти Чернігівських областей), належало, за свідченнями істориків, до числа найбільших політично-територіальних угруповань і було густо засе-лене. Літописи згадують 40 міст, найбільші з яких Курськ, Брянськ, Рильськ, Трубчевськ, Стародуб та ін. та 300 городищ. Першим князем став учасник Любецького з’їзду Олег Святолавич(«Гориславич”), онук Ярослава Мудрого і засновник досить впливової династії Ольговичів.

   Розквіт міста в давньоруський період припадає на кінець ХІ-першу пол.ХІІ століття, коли воно стало не тільки добре укріпленою фортецею, яка витри-мала не один напад як князів-сусідів, так і половецьких орд, а й значним культурним і ремісничо-торговим центром. Зароджується і розвивається пи-семність, ведуться свої літописи, з яких найбільш відомі літопис Полікарпа та сімейна хроніка князя Ігоря. Саме на Сіверщині написана і геніальна літера-турна пам’ятка світового значення «Слово о полку Ігоревім», основною ідеєю якої є заклик невідомого автора до всіх руських князів – об’єднатися проти спільних ворогів.  Будуються муровані храми, за залишками фундаменту одного з них – Спаського собору кінця ХІІ-поч.ХІІІ ст. – припускають існування тут своєї архітектурної школи. З розвитком ремесел, промислів, сільського господарства налагоджуються торгові відносини з Візантією, Прибалтикою, країнами Західної Європи. Значною стає площа міста. За археологічними даними вона могла сягати від 30 до 50 га ( дані останніх досліджень) з дитинцем, площа якого дорівнювала 2 га. За давньоруськими мірками це було досить велике місто.

     З другої пол. ХІІ- на поч. ХІІІ ст. внаслідок князівських чвар та роздорів Сіверське князівство поступово занепадає і розпадається на уділи – Курський, Брянський, Путивльський, Рильський та ін. В 1239 р. монголо-татарські орди довершили руйнацію міста. Немало страждань і поневірянь випало на долю Н-Сіверського в наступні століття. Після довгих років запустіння в сер. ХІУ ст. місто попадає під владу литовців на чолі з князем Ольгердом і з цього часу і до сер. ХУ ст. влада належить представникам литовської великокняжої дина-стії  чи їх намісникам – спочатку синові Ольгерда Дмитру Корибуту, а з 1393 р. князю Вітовту. В сер. ХУ ст. містом володіє удільний кн. Іван Шемяка, в 1500р.   син якого Василь віддає місто у підданство Росії. Н-Сіверський стає прикор-донним між Литвою і Росією. Щодо соціально-економічного розвитку відомо, що населення продовжувало займатись ремеслами, промислами, сільським господарством, вести торгівлю з прикордонними російськими містами.

   Не принесло спокою на Сіверські землі  ХУІ ст. В 1501 р. місто захопив і зруйнував спільник Литви кримський хан Ших-Ахмет. Після поразок Литви в війні з Московією місто в 1503 р. відійшло  до складу Московської держави. Та війна за сіверські землі продовжувалась. В 1523 р. на місто знову напада-ють кримські татари. Через дванадцять років його руйнують литовці. В 1563р. майже повністю знищене поляками на чолі з Михайлом Вишневецьким. Спустошувані то татарами, то литовцями, то поляками, перебуваючи під по-стійною загрозою знову бути розореними, місцеве населення налагоджує міцну оборону міста і утворює змінну сторожу до Путивля, після чого на три-дцять  років тут запанував спокій.

    В 1604 р. Н-Сіверський витримує багатоденну облогу військ Лжедмитрія І, всі спроби якого захопити місто успіху не мали. Лише на початку 1605 р. поля-ки захоплюють його і перетворюють на руїни. Подальша боротьба між Мос-ковською державою і Польщею приводить до Деулінського перемир’я, за яким в 1618 р. місто підпадає під владу Речі Посполитої. На кілька десятиліть над ним  нависає тяжкий соціальний та національно-релігійний гніт. Невпин-не зростання різних податків і повинностей, введення католіцизму та ополя-чення  місцевого населення викликало масове незадоволення, починались заворушення. Для заспокоєння населення польський намісник Пясочинський  випрошує у короля Сигізмунда магдебургське право, яке  дало можливість розвивати міське самоврядування за європейськими нормами, стимулювати розвиток економіки і торгівлі. Поляки відкривають тут митницю. Разом з магдебургським правом в 1620 р місто отримало і герб. Тільки з початком в1648р. національно-визвольного руху проти польського свавілля  Н-Сівер-ський був звільнений запорізькими козаками на чолі з генеральним осаву-лом Родаком і став сотенним містом Ніжинського, а з 1663 р. Стародубського полків. В 1653-54рр. та в 1668р. місто мало статус полкового центру. Ще двічі місто зазнавало відчутних вторгнень. В 1662 р. його спустошують кримські татари, а в лютому 1664 р. знову пробують захопити поляки. В цих боях  непо-далік міста загинув сподвижник Б.Хмельницького полковник І.Богун.

     Торкнулися Н-Сіверського і події Північної війни. Використати воєнні дії між Росією і Швецією для повернення Україні її колишніх вольностей вирішив гетьман І.Мазепа. В кінці жовтня 1708 р. він зустрівся зі шведським королем Карлом ХІІ в с.Гірки неподалік міста для переговорів про умови переходу на бік шведів. Та необізнаність місцевого населення щодо задумів гетьмана і поява тут російських військ не дали змоги місцевому населенню підтримати гетьмана.

     З другої половини ХУІІ ст. Н-Сіверський відомий як значний торгово-реміс-ничий  центр півночі України. Широко розвитку набувають ремесла та про-мисли , особливо, гончарне, кравецьке, ковальське, ткацьке, шаповальне, в місті працюють кустарні виробництва – млини, селітроварні, винокурні та ін. На пристані будуються судна-байдаки місткістю 5 тис. пудів. Все це, а ще ви-гідне розташування міста на Десні, сприяло розвитку торгівлі. Далеко за ме-жами сіверянського краю було відомо про новгород-сіверські ярмарки, які відбувались тричі, а іноді, і чотири рази на рік. Купці з Москви, Болхова,  Вязь-ми, Калуги, Тули, Ніжина, Стародубу, з Криму і Дону і,навіть, з-за кордону везли сюди різні товари. Двічі на тиждень відбувалися торги. Великого роз-маху набуває будівництво. Зводиться ряд дерев’яних і кам’яних храмів, роз-ширяється і забудовується територія міста, великі будівельні роботи ведуться в Спасо-Преображенському монастирі. Цей час - пора розквіту міста і як куль-турно-просвітницького центру Гетьманщини. Особливо, коли в 1657р. в мо-настирі оселився відомий політичний, культурний і релігійний діяч єпископ Л.Баранович. Він заснував при монастирі слов’яно-латинську школу, в 1674 р. відкрив першу на Лівобережжі друкарню, яка друкувала книжки і підручни-ки. В цей час працював скрипторій, де виготовлялись високохудожні рукопис-ні книги. Подальшому розвитку міста сприяло відкриття в 1781р. Новгород-Сіверського намісництва. В 1785 р. виникла окрема єпархія, що дало змогу відкрити духовну семінарію. В кінці ХУІІІ ст. семінарія стала одним з найбіль-ших навчальних закладів Лівобережжя. В 1789 р. відкрилось головне народ-не училище, яке надавало право випускникам вступати в вищі навчальні заклади. Активізуються патріотичні сили міста. Протягом десятиліття тут діяв таємний гурток автономістів, який об’єднав понад два десятки прихильників автономії України. Зводиться Триумфальна арка, Торгові ряди.

     Зі скасуванням намісництва, опинившись осторонь нових торгових шляхів і великих промислових центрів, Н-Сіверський поступово перетворюється на провінційне містечко. Та все ж в різні часи тут з’являються невеликі підприєм-ства – цегельні, шкіряний, свічковий,миловарний, пивоварний заводи, крупо-рушки,  маслобійня, тютюнова фабрика. Сприяло розвитку міста будівництво на поч. ХХ ст. залізниці. В 1901 р. будується водокачка, водогін, електростан-ція.

    Як і раніше, місто було відоме своїми навчальними закладами. На базі головного народного училища відкривається чоловіча гімназія – найстаріший і найкращий на той час навчальний заклад України, в 1789 р. – жіноча гімна-зія. Діяли духовне училище, міське двохкласне училище, два однокласних – міське та земське, одна церковно-приходська школа і школа братства ім. Дм. Ростовського. На поч. ХХ ст. відкривається нижча сільськогосподарська шко-ла, Заручейське народне училище, два міністерських училища, в 1914 р. – ре-місниче училище.

    Н-Сіверський був відомим театральним містечком. В 60-ті роки ХІХ ст. діяв аматорський музично-драматичний театр, на поч. ХХ ст. – Художній, який в 1919 р. став державним професійним театром. В різні часи в ньому  виступа-ли відомі російські актори І.Уралов, Є.Вахтангов, С.Бірман, О.Дікій, А.Коонен, М. Чехов та ін.

   Новгород-Сіверський сучасний можна назвати містом-пам’ятником. Багато його чудових споруд загинуло у вогні під час чисельних нашесть і воєн, від стихійних лих чи зі злої волі людини. Але й те, що залишилося – пам’ятники архітектури, старі будинки  учбових закладів, купецьких особнячків і крам-ниць кінця ХІХ – поч. ХХ ст., у поєднанні із  вдалим розташуванням міста на високому березі зачарованої тихоплинної Десни створюють неповторний, притаманний тільки Н-Сіверському, колорит, який манить до себе, привертає увагу. Недаремно, чисельні шанувальники Н-Сіверського, його історії і культури їдуть сюди знову і знову. І наше завдання зберегти це надбання наших пращурів для наступних поколінь.

         

                        Н.Авдієнко, завідуюча краєзнавчим відділом музею-заповідника

                        «Слово о полку Ігоревім».

 

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,