Перлина Сіверської землі

    Спасо-Преображенський монастир з давніх часів і до сьогодення є справжньою окрасою Новгорода-Сіверського.  За легендою заснований у 1033 році князем Мстиславом Тмутараканським, протягом багатьох століть свого існування монастир відігравав помітну роль в духовному і адміністративному житті Сіверщини і прилеглих регіонів. Саме тут отримували благословення  князі удільного Новгород-Сіверського князівства.  У ХІІ ст. на подвір’ї обителі був зведений перший кам’яний Спаський собор. Після монголо-татарської навали літописні згадки про обитель з’являються лише в ХVІ ст. В першій половині ХVІІ ст. за Деулинським перемир’ям Сіверщина переходить під владу Польщі.  В Спаському монастирі поляки намагались зробити своєрідний  католицький центр. Але після визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, монастир знов стає православним.  Справжній розквіт  монастирського життя розпочинається в другій половині XVII ст. З 1657 року Спасо-Преображенський монастир очолює Лазар Баранович – відомий культурний, релігійний та політичний діяч.  За його правління розпочинається будівництво Петропавлівської церкви з трапезною, корпусу келій, мурованих стін та веж, відкривається друкарня – перша на Лівобережній Україні, почала діяти «латинська школа». Після переїзду Л. Барановича до Чернігова у 70-х роках, очолює монастир Михайло Лежайський, а згодом  Данило Туптало, відомий, як святий Димитрій Ростовський.  В кін XVIII ст. Спаську обитель відвідує імператриця Катерина ІІ, під час своєї подорожі до Криму. В цей час була створена Нвгород-Сіверська і Глухівська єпархія, почала діяти духовна семінарія, в монастирі будуються храми:  Ільїнська церква та кафедральний Спасо-Преображенський собор за проектом Джакомо Кваренгі - відомого італійського архітектора. Протягом ХІХ ст. в монастирі діє духовне училище.

 

  Офіційною датою закриття Новгород-Сіверського монастиря вважається 1918 рік, але ще деякий час братське життя жевріло в його стінах. На початку 1923 року покотилась хвиля масового закриття останніх монастирів в Чернігівській губернії  і  24 липня  постановою Новгород-Сіверського президіуму Окрвиконкому обитель Преображення Господня була ліквідована. Місцева влада довго не могла вирішити кому передати монастир. Живу культурну та історичну пам’ятку перетворили на військове містечко , а згодом в сінний двір. Будівлі монастиря руйнувались і місцева культурна громадськість у 1929 році домоглась створення в його стінах Державного історико-культурного заповідника, одного з перших в Україні.  Музейні експозиції розмістились в двоповерховому корпусі колишньої  семінарії  та духовного училища. В покоях настоятеля розмістилась їдальня сусіднього з монастирем будинку відпочинку. В Спаському соборі влаштували зерносховище. Події Другої Світової війни завдали особливої шкоди пам’яткам монастиря, німецькі окупанти у вересні 1941 року влаштували в святому місці табір для радянських військовополонених. Тисячі солдат упокоїлися  під стінами монастиря у братських могилах. Коли у 1943 році наближалась до міста визвольна хвиля, німці перетворили монастир в опорний пункт оборони. Постраждали майже всі споруди обителі, особливо покої настоятеля з Іллінською церквою. В післявоєнний час в напівзруйнованих стінах був розташований спецінтернат, а з 80-х років філія Чернігівського архітектурного заповідника. У 1990 році в приміщенні братського корпусу розмістився новостворений історико-культурний музей-заповідник «Слово о полку Ігоревім». Протягом 50-90- х років монастирський комплекс неодноразово намагались відреставрувати, але  тільки в 1997-99-х у зв’язку з відзначенням 900-річчя Новгород-Сіверського князівства, реставраційні роботи увінчались успіхом. Завдяки підтримці  Президента України Леоніда Даниловича Кучми, який особисто відвідав монастир у 1997 році, були відновлені стіни і вежі , відреставрований Спасо-Преображенський собор, проведений благоустрій території.

 1999 рік став доленосним  в житті обителі. Після тривалої перерви в її стінах знов залунала жива молитва за Сіверський край, рідну Україну і весь православний світ. Завдяки клопотанням нашого земляка  Л. Д. Кучми 27 липня Державний комітет України у справах релігій зареєстрував Спасо-Преображенський чоловічий монастир Української Православної Церкви. В день святкування 900-річчя Сіверського князівства в Спасо-Преображенському соборі на чолі  з Предстоятелем Української Православної Церкви Блаженним Митрополитом Київським  і  всієї України Володимиром, в присутності Леоніда Даниловича був відслужений молебень з приводу відновлення діяльності Новгород-Сіверської чоловічої обителі. Першим настоятелем став ігумен Серафим (Лісовський), а першими послушниками стали випускники Чернігівського духовного училища. Господарське життя почалось з нуля. Восени 2000 року намісником монастиря стає ігумен Гавриїл (Рибальченко), з його ім’ям пов’язаний початок діяльності Воскресної школи для дітей та дорослих. В 2003 році Блаженним митрополитом Володимиром намісником Спасо-Преображенського монастиря був призначений ігумен Володимир (Мельник). В цей час в Спаській обителі розпочато ремонтно-реставраційні роботи, фінансування яких було з особистого фонду президента України Л.Д.Кучми. Роботи виконувались по кресленнях, що були розроблені інститутом «Укрпроектреставрація».  За один рік, з червня 2003 р. по червень 2004 р.  були відновлені покої настоятеля, бурса, Петропавлівська церква,  келії. Змінився і Спасо-Преображенський собор, як зовні, так і з середини, був повністю відновлений інтер’єр храму. Випадково були віднайдені залишки княжого терему, які датуються кінцем ХІІ ст. Зміни на краще  відбулись і в музеї-заповіднику «Слово о полку Ігоревім». Експозиція музею була переведена з братського корпусу до відреставрованих покоїв настоятеля.  З червня 2007р. обитель очолює ігумен Никодим (Пустовгар). З приходом нового намісника, починається наступний етап ремонтних робіт: це і благоустрій зимового Петропавлівського храму з ризницею та іконною лавкою, відновлення старого братського корпусу і облаштування в ньому просфорні, швейної майстерні,  благоустрій готелю для прочан в будинку бурси, відновлення монастирського саду, придбання земельних угідь. Кожен, хто відвідує монастир, помічає результати цієї роботи , але все це робиться заради головного - молитви, яка вершиться тут, залишаючись завжди  непобаченою, хоча тільки заради неї існує монастир.

Наталія Андросенко

завідуюча сектором наукової та                                                                                    просвітницької роботи

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,