Історичне значення дня хрещення Русі

Одна з важливих і пам’ятних  дат   нашої держави  – День хрещення  Київської Русі – України. З 2008 року відзначається щорічно 28 липня, згідно Указу Президента В. Ющенка від 25.07.2008р.

28 липня був прийнятий православною церквою як день пам’яті Святого рівноапостольного  князя Володимира – хрестителя Київської Русі.

 

Як відомо князь Володимир прийняв хрещення в 988році 27квітня – у Велику Суботу, або на Великдень в м. Херсонес ( тепер Корсунь). Після повернення до Києва князь охрестив своїх рідних і наказав іншим : « Якщо не прийдете завтра на річку – хай то багатий, чи бідний, чи недужий, чи раб – буде мені ворогом». Масове хрещення населення сталося у водах Почайни (колишня права притока Дніпра). Хоча з літописних джерел відомо, що  православна віра на українські землі прийшла  значно раніше, дослідники датують Іст., пов’язуючи з легендарним перебуванням на київських пагорбах апостола Андрія Первозванного , у 882 році князь Аскольд прийняв хрещення, а у 955 році бабуся Володимира княгиня Ольга була похрещена і проповідувала християнство.

Цього року виповнюється 1031річниця з цієї знаменної дати . Як свідчать літописи, хрещення відбулося в 988 році за  наказом київського князя Володимира. Процес поширення християнства виявився нелегким і тривав не одне століття, поступово змінюючи свідомість людей. Прийняття православної віри на території великої держави Київська Русь проходив у кілька етапів,  проте саме 988рік вважається початком нового розвитку держави. Для чого потрібно було запроваджувати нову релігію? Як зазначають історики, князь Володимир мав на меті об’єднати слов’янські племена та  зміцнити територіальну цілісність своєї держави. А одним з головних чинників державотворення  - єдине віросповідання. Таке важливе рішення не було спонтанним, перед тим як зважитись на  цей крок,  правитель Київської Русівислухав послівз різних країн, від католиків, мусульман, іудеїв, кожен з них пропонував князю прийняти свою віру. Зваживши всі «за» і «проти»,  Володимир віддав перевагу християнству візантійського зразка.  Це відкривало нові можливості  для держави, зокрема налагодженню дружніх, партнерських зав’язків з європейськими країнами і дало великий поштовх  розвитку освіти і культури.  Як зазначає український вчений Іван Огієнко « Це  був князь великого державного розуму, це був розумний та енергійний володар  величезної  могутньої держави і вже тому йому постійно доводилося стикатися з представниками різних європейських тодішні земель… Руський князь бачив  увесь блиск та пишноту грецьких царів, бачив їхню культуру, яка йому дуже імпонувала. Культурний розвиток власної держави, її добробут настирливо говорили Володимиру про те, що він мусить якнайбільше  зблизитися із Заходом, з Європою, мусив пересадити в Україну цю європейську культуру, а найпершим ключем до всього цього було одне – християнство, зміна старої віри на нову, охрещення».  Церква стала головним поширювачем писемної культури, а  початок книжної (шкільної) освіти був запроваджений Володимиром, який відразу післяхрещення киян «став у знатних людей дітей забирати і оддавати їх на учення книжне». В містах почали відкриватися школи  і книгописні майстерні. Значного розвитку набуває будівництво храмів, що  особливо відобразилось в  архітектурі та  малярстві.

Вперше святкування Дня хрещення Русі на офіційному рівні відбулося у 1888році до 900-ї річниці.  Тоді Митрополит Київський і Галицький Платон,  на прохання громадян, у 1896 році представив Святійшому Синоду проект святкування.  17 лютого 1888 року вийшла  Постанова Святійшого Синоду про святкування 900-річчя Хрещення Русі .  Урочистості тривали протягом тижня з 11 по 18 липня (за старим стилем), бо 11 липня – день пам’яті святої рівноапостольної княгині Ольги . Святкування проходило не тільки в Києві, а й по всій Російській імперії .

 Тисячолітньому  ювілею   передував заклик  Генеральної Асамблеї  ЮНЕСКО відзначати «1000-річчя введення Християнства на Русі як найбільшу подію в європейській і світовій  історії та культурі». Така пропозиція привернула увагу всього світу, бо як відомо, в СРСР було атеїстичне ставлення до церкви та релігії.  З початку 1988 року  ЗМІ широко демонструє релігійні передачі, друкуються матеріали з християнської тематики , священникам дозволено спілкування з широким загалом слухачів.  Православній церкві повернуто ряд монастирів, у храми з музеїв та державних сховищ передано велику кількість церковних реліквій.

                                                                                                                    Світлана Приход

                                             Молодший науковий співробітник краєзнавчого відділу           

                                                   музея – заповідника «Слово о полку Ігоревім»

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,