«Від перекладача» (до 110 – річниці народження Л. Гребінки).

 

 

 Український поет, перекладач Леонід  Євгенович Гребінка народився 1909 р. в  Убіжищах Пирятинського повіту Полтавської губернії. Ранні дитячі роки його проходили  в Золотоноші, Миргороді, Пирятині, оскільки його батько за революційну діяльність переслідувався царським урядом (він був членом революційної української партії — РУП — і знаходився під наглядом поліції) і не мав постійної роботи.

 

 Початкову освіту, мабуть, одержав в домашніх умовах від батьків. Після жовтневих подій 1917 року родина Леоніда Євгеновича жила в Пирятині, де в 1921 році батько Євген Аполонович працював народним суддею.

Навесні 1922 року померла мати  Ірина Олексіївна, і батько з сім'єю переїхав в Убіжище (тепер Мар'янівка). За свідченням старожилів х. Убіжище, Євгена Аполлоновича, як і всіх поміщиків, виселили з його будинку і він змушений був разом зі своїми синами і донькою ходити по хатах селян і заробляти на прожиття.

 Взимку 1923 року померла сестра Наталія. Старший брат Тарас виїхав із Убіжища раніше. Навесні   батько з молодшими синами Вадимом і Леонідом теж залишив Убіжище: Леоніда відправив до Києва під виглядом осиротілого хлопця, а  з Вадимом поїхав в Харків до Тараса.

  Так Леонід опинився в одному із дитбудинків м. Києва, а з липня 1924 року він знаходився в дитячому містечку Ленінське. Там він закінчив художньо-індустріальний технікум і навчався в інституті народної освіти, навчання в якому не завершив через «гонитву за поетичною славою» (як він писав в своїй автобіографії).

   З кінця 1920-х років Леонід працює журналістом, коректором, фельєтоністом і літпрацівником, редактором мови у різних друкарських установах.

  1933 р. Леонід Євгенович  з Києва перебрався до Москви, де працював на журналістській роботі в видавництві ОНТВ, в газетах «Рабочая Москва», «Советское искусство», а літніми періодами — в Ялтинських «Курортних известиях".

  1939 року він вступив до Літературного інституту  ім. Горького на відділ поезії, де навчався до самого арешту. Обидва роки перебування в Літературному інституті Л. Гребінка був відмінником навчання, преміювався звільненням плати за навчання, путівкою в будинок відпочинку тощо.

  Віршувати Л. Гребінка  почав ще  12-річним хлопчиком, а почав друкуватися з 1925 р. в журналах «Життя і революція», «Червоний шлях», «Глобус» та ін.  1930 р. вийшла в світ його єдина віршована збірка «Радість чорноземна», яка згодом офіціозна критика визнала ідеологічно шкідливими і його вірші перестали друкувати. Тому він змушений був замість поезії зайнятись журналістикою.  Після такої «критики» Л. Гребінка фактично відійшов від літературної діяльності і лише в другій половині 1930-х років зайнявся перекладами  українською мовою. Невдовзі він знаходить альтернативний творчий вихід для свого потужного поетичного обдарування, захопившись віршованим перекладом.

   1930 року він закінчив переклад «Гамлета» В. Шекспира і передав повний текст  до Київського театру ім. І. Франка. А з 1937 року він почав займатися перекладом «Слова о полку Ігоревім», який закінчив в 1941 році.  Його переклади – це «літературна реставрація» «Слова про похід Ігорів, Ігоря Святославича, внука Олегового» -- так охарактеризував жанр свого перекладу сам автор у вступних нотатках «Від перекладача». Хронологічно ця праця завершує передвоєнний період вітчизняних студій над «Словом». Тоді ж він займався перекладами творів О. Пушкіна і написав «Кримські вірші».

  24 червня 1941 Л. Гребінку заарештували  за українській «націоналізм» і «намір здійснити терористичний акт проти радянського керівництва».  Його засудили до розстрілу, пізніше вирок замінили на 10 років ув’язнення. Помер Леонід Євгенович у в’язниці, 14 квітня 1942 р., у м. Саратов.  З його творів 1937–41 рр. віднайдено лише цикл «Кримські вірші» (опубл. 1983р.), що засвідчив зрілу поетичну майстерність і тонку спостережливість; а також непересічні переклади трагедії «Гамлет» В. Шекспіра, 1-го розділу «Євгенія Онєгіна» і трьох віршів О. Пушкіна (опубл. 1975–84 рр.). «Слово про похід Ігорів»(опубл. 1982 р.) було знайдено у Львівському історичному архіві серед решток фондів Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Дослідник історії українського художнього перекладу  Р. Доценко висловив припущення, що Гребінка міг сам надіслати цей переклад до журналу «Література й мистецтво», що виходив у Львові в 1940 – 41рр. Рукописи  його були  вилучені під час арешту і знищені слідчими органами.

Ірина Лобачова

завідувач відділу давньоруської

літератури.

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,