Іван Степанович Мазепа. Боротьба за Україну.

  380 років з дня народження Івана Степановича Мазепи — українського військового, політичного і державного діяча, гетьмана Війська Запорозького, голови козацької держави на Лівобережнй і всій Наддніпрянській Україні.

ІВАН СТЕПАНОВИЧ МАЗЕПА. БОРОТЬБА ЗА УКРАЇНУ.
( Новгород-Сіверський період)
І.С. Мазепа належить до визначних діячів України другої пол. ХУІІ – поч. ХУІІІ століть. Час його гетьманства дослідники характеризують як період економічного розвитку Гетьманщини, піднесення її культурного і церковного життя, освіти.

 Йому вдалося за короткий термін з руїни, хаосу, розрухи, в які перетворилася Україна за 30 років, створити процвітаючу державу. ˮЯ нічого не шукаю, окрім благоденства тому народові, який ушанував мене гетьманською гідністю і з нею довірив мені свою долю. Проклятий був би я і зовсім безсовісний, якби зрадив його за свої інтересиˮ, – говорив він. Це один з небагатьох гетьманів, який заради України, її існування як незалежної держави, пожертвував всім – титулами, маєтками, гетьманством і, навіть, своїм життям. Бо найбільшою мрією, метою його понад 20-річного гетьманування було об’єднання всіх земель України – Лівобережжя, Правобережжя, Запорожжя, Слобожанщини в єдину державу, незалежну ні від Польщі, ні від Туреччини, ні від Росії з її постійним втручанням у внутрішні справи країни. Самостійно виступити проти експансії Росії Мазепа не міг, бо у порівнянні з Росією , яка мала велику понад 150-тисячну армію, міг мобілізувати близько 50 тисяч. На початку Північної війни Росії зі Швецією Петро І мав 111 стрілецьких і солдатських полків по 1100-1300 вояків в кожному. Тож реалізацію свого плану Мазепа спочатку вбачав у союзі з поляками чи кримськими татарами. А з початком Північної війни і наближенням шведів до кордонів України таку можливість він побачив у союзі зі Швецією. І саме на Новгород-Сіверщині мав здійснити свій намір. Шведська армія з’явилася на території України в вересні 1708 року, що виявилося несподіванкою для гетьмана. Читаємо у його листі до П. Орлика: ˮДьявол его сюда несет! Все мои интересы превратит и войска Великоросские за собой внутрь Украины впровадит на последнюю оной руину и на нашу погибельˮ. Такий розвиток подій Мазепа вважав передчасним, бо перебування шведської армії на території України означало перенесення воєнних дій на її територію, а це приносило країні розорення. Проблематичним ставало і визволення від царату, бо про плани гетьмана знала тільки найвідданіша йому козацька старшина. Та прихід шведів спонукав до рішучих дій проти Московії, особливо, після того, як Петро І почав застосовувати на шляху шведів тактику ˮвипаленної земліˮ і в Україні. За його наказом запалала північна Гетьманщина - Стародубщина. В середині жовтня 1708 року Мазепа послав свого свояка, якому дуже довіряв, шептаківського управителя Бистрицького до короля «просити протекцію», тобто з пропозицією союзу проти Петра І. Отримавши згоду, просив прискорити марш для з’єднання. 20 жовтня шведський загін генерала Крейца, готуючись зайняти Новгород-Сіверський, зупинився в 12 км від міста в с.Шептаки. Петро І підкріплює залогу міста російськими військами. За його наказом з гармат підпалюється передмістя. Після бою шведи змушені були відступити від міста і розташуватись в придеснянських селах. Штаб-квартира короля Карла ХІІ знаходилась в с.Гірки, куди і вирушив з Батурина на зустріч з ним гетьман Мазепа. З ним були його однодумці – генеральний обозний І.Ломиковський, генеральний суддя В. Чуйкевич, генеральний писар П.Орлик, генеральні осавули М.Гамалія, Д.Максимович, генеральний бунчужний І.Сулима, полковники миргородський, лубенський, прилуцький, київський, компанійський, сердюцький, кілька писарів та інші. ˮІсторія русівˮ наводить промову гетьмана, яку він виголосив, зупинившись недалеко від містечка Семенівка і в якій, зокрема, говорилося: « Ми стоїмо тепер, братіє, між двома проваллями, готовими нас пожерти, коли не виберемо шляху для себе надійного, щоб їх обминути. Воюючі між собою монархи, що наблизили театр війни до границь наших, до того розлючені один на одного, що підвласні їм народи терплять уже і ще перетерплять безодню лиха безмірну, а ми між ними є точка, або ціль усього нещастя. Обидва вони, через свавільство своє і привласнення необмеженої влади, подобляться найстрашнішим деспотам, яких вся Азія і Африка навряд чи коли спороджувала. І тому подоланий з них і повалений, зруйнує собою державу свою і оберне її нанівець. Жереб держав тих визначила наперед доля рішитися в нашій отчизні і на очах наших, і нам, убачивши загрозу тую, що зібралася над головами нашими, як не помислити і не подумати про себе самих?». Зустріч гетьмана з Карлом ХІІ для обговорення умов союзу відбулася 29-30 жовтня в с.Гірки. За різними даними з ним прийшло від 4 до 5 тисяч козаків та старшини. Частина їх згодом покинула гетьмана, не зрозумівши його намірів. Договір, укладений між двома державцями, не зберігся. Та деякі його статті можна віднайти у «Виводі прав України» - політичному документі, з яким через чотири роки звернувся до європейських країн П.Орлик – вірний продовжувач відстоювання незалежності України. Ці статті передбачали: вільність і незалежність України; усі землі, що належали Україні і які захоплені Московщиною, повинні повернутися назад; шведський король зобов’язувався захищати Україну від ворогів та посилати за необхідності допомогу; Мазепа мав бути довічним князем України; шведський король не мав права претендувати на титул князя чи командувача збройних сил України; для стратегічних потреб шведи займали кілька міст – Стародуб, Новгород-Сіверський, Мглин, Батурин, Полтаву, Гадяч. Існують свідчення, що підписання самого договору відбулося в Покровській церкві, збудованій на кошти гетьмана, у селі Дігтярівка. За переказами, із дзвіниці церкви гетьман з королем у підзорну трубу спостерігали за пересуванням російських військ і шукали місце для переправи через Десну, яке вони згодом знайшли біля с. Мезин. З Дігтярівки Мазепа написав листа Стародубському полковнику І.Скоропадському, де виклав причини переходу до Карла ХІІ і радив вигнати з міста або знищити російський гарнізон і впустити шведів. Скоропадський вже не міг підтримати Мазепу, бо на той час, Стародуб був зайнятий російськими військами, а сам полковник змушений виконувати накази царя. Згодом Мазепа з Карлом ХІІ, переправившись через Десну, поспішили до резиденції гетьмана у Батурині.

Ніна Авдієнко
завідуюча краєзнавчим відділом

.  

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,