Славний лицар України

17 лютого 2019 року минає 355 років з дня загибелі під Новгородом-Сіверським славного лицаря України – вінницького (кальницького) полковника Івана Богуна – сподвижника гетьма-на Богдана Хмельницького. Зовнішній вигляд Івана Богуна відомий український історик Олександр Дмитрук описував так: «Можна припустити, що він був вище середнього зросту, міцний в плечах, волосся темно-русяве, очі світлі. Якось я натрапив на повідомлення про те, що в нього була задовга шабля. Шабля підбиралася кожним козаком індивідуально, довжина її леза мала бути від кінчиків пальців до плеча. Якщо у Богуна шабля була довша, ніж у інших, то, значить, рука була теж довша. Стосовно інших особливостей, пишуть, що полковник був «дворуким». Це означає, що він міг одночасно орудувати двома руками з шаблями, що дуже і дуже складно, особливо сидячі на коні. Якщо це так, то він міг лише за допомогою ніг керувати конем». У битві під Охматовим в 1655 році Іван Богун зустрівся у поєдинку з кращим лицарем Польщі Сигізмундом Рущицем, який мав титул полковника. На рахунку Рущиця було 173 виграних поєдинки, але Богун ударом шаблі з лівої руки вбив його.


Що відомо про близьких Богуна? Як пише Дмитрук, ім»я дружини невідоме, одне з історичних джерел повідомляє, що він мав двох синів. Старшій Тимофій був сотником у містечку Тростянець на Вінничині, про молодшого відомості ще скупіші. Про самого Богуна Дмитрук пише: « Іван Богун народився на Вінничині ( десь у теперішньому Калиновському районі) і походив з досить заможного роду. Його дід мав маєтності, які втратив в боротьбі з родиною Калиновських. У мене є підстави сумніватися, що його прізвище – Богун – справжнє. За деякими джерелами його справжнє прізвище Мороз. Ще у юності Іван Богун навчався у Німеччині, де здобув фах інженера-фортифікатора. Згодом це стало йому у пригоді: оборони, які він організовував, ніхто так і не здолав. Цікаво, що Богун був майстром зимових боїв. Тому поляки називали його «хитрим зимовим лисом». Це він здогадався на зиму кувати коней іншими підковами – з шипами».
Військовий олімп розпочався у березні 1651 року після успішної оборони Вінниці й порятунку у червні цього ж року козаків під Берестечком. Також відомо, що Богун разом з полковником Максимом Кривоносом і Данилом Нечаєм не підтримав Переяславської угоди гетьмана Богдана Хмельницького.
В 1662 році Богун був заарештований поляками і ув»язнений в фортеці Мальборг (Марієнбург). Готуючись до захоплення Лівобережної України, польський король Ян Казимир ІІ вирішив використати популярність і військовий талант Івана Богуна в інтересах Польщі. В 1663 році він звільнив його і доручив командувати полками неавторитетного серед козацтва правобе-режного гетьмана Павла Тетері.
У період воєнних дій на Чернігівщині Богун вступив в таємні переговори з лівобережним гетьманом Іваном Брюховецьким, чернігівським полковником Степаном Пободайло і ніжинським полковником Нечипоренком, яким він час від часу через гінців надсилав усі дані про плани поляків. Та за Богуном пильно стежили довірені особи гетьмана Тетері та короля. Під час перебування поляків під Новгородом-Сіверським і підготовкою до вирішальної битви про дії Богуна довідався король Ян Казимир. Його викликали на військову раду. Що відбулося на ній, невідомо. Та 17 лютого 1664 року під час засідання ради Богун загинув. Історія залишила нам різні відомості про його загибель. Одні учасники походу писали, що його розстріляли, інші – що його зарубали. Сам король в листі до дружини писав, що, довідавшись про зраду Богуна, він хотів його покарати, та Бог розпорядився по-своєму. Якби там не було, знаючи мужність і хоробрість козацького ватажка, свою смерть він прийняв достойно. В своєму Універсалі до населення від 23 лютого 1664 року гетьман Іван Брюховецький вказував, що «Богун помер від ляхів в тяжких муках».
Пройшло багато років, але народ України не забув імені свого славного лицаря. В часи громадянської війни в 1918 році свій полк Микола Щорс назвав Богунським. В роки Другої світової війни у складі Чернігівського партизанського з»єднання один з партизанських загонів носив його ім»я. В 1944 році один з куренів Українського визвольного війська також носив ім»я Івана Богуна. 25 лютого 1994 року за сприяння членів новгород-сіверських осередків «Просвіти», Конгресу українських націоналістів, райдержадміністрації і козацтва біля села Комань було відкрито пам»ятний знак на місці ймовірної страти полковника. Цей пагорб став відомим на всю Україну. Двічі на рік – 17 лютого і 14 жовтня – там збираються представники громадськості і козаки з Н-Сіверщини і України.
До пам»ятного знаку веде вулиця, названа його іменем. Пам»ятний знак видатному українцю 17 лютого 2017 року відкрито і в місцевому парку. Закінчити розповідь хочеться віршем поетеси зі Львова Євгенії Лещук:
Богун, бо козаком родивсь До шаблі й дотепу він завжди перший,
Поразки перемогами підперши, Невдачами ніколи не журивсь.

Провозін П.В. - Старший науковий співробітник краєзнавчого відділу музею-заповідника «Слово о полку Ігоревім».

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,