Деулі́нське перемир’я

Деулі́нське перемир’я  укладене 1 грудня 1618 між Московським царством і Річчю Посполитою  терміном на 14,5 років в с. Деуліні поблизу Троїцько-Сергіївського монастиря (тепер місто Сергіїв Посад Московської області) після спроби польського королевича  Владислава  в 1617-18 рр.  захопити Москву.

   Участь у цій воєнній кампанії взяли й українські козацькі полки під проводом Петра Сагайдачного,  які в критичний момент врятували польські  війська від розгрому під Москвою. На переговорах у Деуліні до складу  московської  делегації входили бояри Ф. Шереметєв, Д. Мезецький та ін. Польське посольство очолювали А. Надворський, Лев Сапєга, Я. Гонявський.

 

   У підписаному  перемир'ї  Москва поступалася Речі Посполитій Смоленськими, Чернігівськими та Новгород-Сіверськими землями. Сторони провели обмін військовополоненими, в результаті якого до краю повернулися вцілілі оборонці Кремля, захоплені наприкінці 1612 р., а з Польщі до Москви прибули воєвода Шеїн і батько царя митрополит, а згодом патріарх Філарет, котрий фактично і перебрав до своїх рук владу в державі. Ставлення гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного до укладеного перемир'я було негативним. Адже козацький зверхник й надалі виступав за продовження  кампанії. Проте, вже 16 грудня запорозький полковник Милостивий привіз від королевича Владислава "листи" гетьману з інформацією про укладену угоду та рекомендацією "з-під Калуги з усім Військом йти в Запороги тотчас". Обіцяне раніше козакам жалування мало очікувати на них уже в Києві. На скликаній військовій раді Сагайдачний поінформував козаків про замирення сторін, про початок відходу козацького війська в Україну, а також продемонстрував жест християнського милосердя, відпустивши на волю 2 тис. московського полону. Власне, рішення про це було ухвалено козаками спільно — "приговорили в раде, которые калужские всякие жилецкие люди были у них взяты в полон, и тех де полоненников приговорили они отпущать всех". Грамота Зиґмунда ІІІ Петру Конашевичу-Сагайдачному та всьому Війську Запорозькому від 23 липня 1619 р.  високо оцінювала дії козацтва під час походу королевича на Москву. Втім, вона містила й неприємні нагадування старшому реєстру щодо заборони запорожцям ходити на море, а також приборкання сваволі. Ще за місяць король надіслав черговий універсал з вимогою взяти участь у новій спільній комісії, що має остаточно врегулювати взаємини влади та козацтва.

   Деулінське перемир'я не розв'язало політичних суперечностей між обома державами. Ще до закінчення терміну перемир'я Московщина розпочала так звану Смоленську війну, в якій брали участь козацькі полки на чолі з гетьманом Т. Орендаренком і яка завершилась укладенням  Поляновського миру 1634 року.

                                                             Молодший науковий співробітник

                                                            відділу фондів Ковалюк А.С

 

 

 

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,