Закриття Новгород – Сіверського Спасо – Преображенського монастиря.

    

«Если на высотах гор душа человеческая с благоговейным чувством приближается к беспредельному Творцу и Промыслителю вселенной; то место, занимаемое этим монастырём, вполне способно производить подобные чувства» -- так писав про Новгород – Сіверський Спасо – Преображенський монастир відомий просвітитель ХІХ ст. архієпископ Філарет( Гумілевський).

   Як каже легенда, монастир був заснований у 1033 році князем Мстиславом Тмутараканським -- братом Ярослава Мудрого. У ХІІ ст. в монастирі був збудований перший кам’яний Спаський собор. Після навали монголо – татар й занепаду лише в ХVІ ст. Спасо – Преображенський монастир знову з’являється на сторінках літописів.

 

   В першій половині ХVІІ ст. Сіверщина стала підвладною Польщі, і в монастирі поляки намагалися створити своєрідний центр окатоличення населення. Але Визвольна війна українського народу поклала край намірам католиків.

   Розквіт монастирського життя припадає на другу половину ХVІІ ст., коли у 1657 році видатний політичний та релігійний діяч Лазар Баранович був обраний єпископом Чернігівським і Новгород – Сіверським. Монастир стає кафедральним. За його правління в монастирі відкрилась перша на Лівобережжі друкарня, почав діяти перший на Чернігівщині середній навчальний заклад так звана слов»яно – греко – латинська школа – навчальний заклад підвищеного типу. 1689 р. цей навчальний заклад був переведений до Чернігова, де став основою Чернігівського колегіуму. А 1668 р., в нашому монастирі, Дем’ян Ігнатович (Многогрішний) отримав булаву на гетьманство.

   Після переїзду Л.Барановича до Чернігова настоятелем монастиря стає Михайло Лежайський – один з кандидатів на Київську митрополію. Саме він завершує масштабне будівництво, розгорнуте Барановичем: кам’яні стіни, трапезну, корпус келій.

    Наступником М.Лежайського стає Данило Туптало  -- в майбутньому Святий Дмитро Ростовський, проповідник і письменник. Тут він закінчив третій том «Житія святих» і почав роботу над »Мартирологом».

   З 1785 р. монастир знову стає кафедральним окремої Новгород – Сіверської і Глухівської єпархії. В монастирі зводиться храм св. Іллі і за проектом відомого італійського архітектора Джакомо Кваренгі величний Спасо – Преображенський собор. Почала діяти духовна семінарія, перший ректор якої Варлаам Шишацький.

   В ХІХ ст. було відкрито духовне училище на основі розформованої семінарії, братська школа для сиріт.

  Відчувалась увага до монастиря з боку монархів, що відбилась у текстах жалуваних грамот так і в відвідуваннях. Гетьмани Лівобережної України також не обходили увагою монастир.

  На початку ХХ ст., за статистичними даними, в монастирі знаходилось 13 ченців і 25 послушників, але жовтневі події 1917 р. змінили багатовікові традиції обителі. Ліквідація монастирів була спланованою акцією. Богоборчий характер більшовицького уряду проявився з перших років його існування. В 1918 р. історичну пам’ятку перетворили на військове містечко, а згодом використовували як сінний двір. Але братське життя ще жевріло… Ось так описує Спасо – Преображенський монастир у своєму звіті, у жовтні 1922 р., інспектор чернігівського губполітпросвіти  В. А. Шугаєвський: «В этот же день я осмотрел погост, стены и башни Преображенского монастыря. Все это находится в состоянии крайнего запустения и быстро разрушается. Чугунные плиты, устилающие ход от колокольни к главной церкви, во многих местах вынуты, как вынуты и на дорожке к Петропавловской церкви и в коридоре здания, где помещается она. С некоторых  могил, расположенных на погосте, сняты чугунные и мраморные плиты и в разбитом виде частью валяются тут же; кирпичные надгробия частью разрушены  до основания, другие полуразрушены. Еще более тягостную картину  представляют стены и башни. Штукатурка почти везде отвалилась,  во многих местах трещины идут от зубцов до основания стен и вот–вот вызовут падение их; на протяжении всей восточной и северной стен  с зубцов сорвано железное покрытие с деревянным основанием, вследствие чего  в ничем неприкрытый кирпич просачивается дождевая вода. И разрывает его; на северной стене зубцов  уже не существует -  они то обвалились, то разобраны на кирпич; разобрана до уровня стены и помещенная  в центре ее башня, а подпирающий эту стену, давшую наклон наружу, контрфорс, разбирается на кирпич; последний в значительном количестве  валяется тут же. Эта стена имеет особенно печальный вид; она же дала и наибольшее количество явно опасных трещин. Из расспросов  в этот день  и 10 октября местного игумена и членов совета общины выяснилось, что начало разрушению положили  стоявшие в монастыре в 1919 г. красноармейские части, разобравшие покрытия стен; в последующее время и теперь стены и башни хищнически разрушаются для получения кирпича, нужного для печей, и еще месяц тому назад игумен застал на месте преступления арендатора сада, бравшего кирпич из башни. Большим злом является нахождение на погосте монастыря сенного пункта, благодаря которому монастырь  превратился в проходной двор: его посещает множество народа, не брезгающего пригодным для него материалом, находящемся в зданиях, стенах и башнях монастыря. Постоянно взламываются замки  на церковных зданиях / с дверей Петропавловской церкви  сняты один за другим 4 замка/, выдираются крючки, болты и т. д., недавно выломана одна из трех железных пластин, защищавших окно складочного помещения при названной церкви, взломщик проник в это помещение и, не найдя там ничего ценного привел в беспорядок хранившееся там церковное имущество – главным образом старые иконы.  Должен указать, что никакой охраны стен и башен монастыря я не обнаружил».

    Новгород – Сіверський Спасо – Преображенський монастир розділив долю інших обителей Київської Русі. Руйнування святині відбувалась на очах всього міста. І тільки 1929 році місцева культурна громадськість за підтримки РНК УСРР, з метою збереження унікального архітектурного комплексу, домоглися створення в монастирських стінах одного з перших в Україні Державного історико – архітектурного заповідника.

 

 

 

                                                                                     Ірина Лобачова

                                                                                     завідувач відділу давньоруської

                                                                                     літератури.

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,