Створення Новгород-Сіверської та Глухівської єпархії.

Епископ Іларіон Кондратковський.

Майже всі жителі нашого міста знають на чию честь була збудована Тріумфальна арка , але мало хто знає , що з легкої руки Катерини ІІ за новоствореним намісництвом 27 березня 1785 року була заснована і Новгород – Сіверська єпархія, а трохи згодом церковний орган управління й суду – духовна консисторія. До Новгород – Сіверської єпархії відійшла частина Чернігівської єпархії , та значна частина ліквідованої в цьому ж році Переяславської єпархії.

Очолив Новгород - Сіверську єпархію колишній переяславський єпископ Іларіон Кондратковський. Він був першим і останнім главою нової кафедри з титулом „ єпископ Новгород – Сіверський і Глухівський”. Місцем перебування було обрано Спасо – Преображенський монастир, а колишнього настоятеля архімандрита Євстафія Пальмовського відправили до Києва . Але перш ніж він туди поїхав від нього був прийнятий Спаський монастир з усім майном та грішми. В якому стані знаходився монастир видно з опису монастирського майна 1785 року; монастир перебував у жалюгідному стані „стіни розламані зверху донизу, вежі в тріщинах і вимагають перебудови, на дзвіниці згнив дах, розпис в церкві полущився, позолота постиралась, дах тече, в келіях стеля і підлога згнили”. І все це довелось ремонтувати , щоб кафедральний монастир мав пристойний вигляд. Став у нагоді і наказ 1786 року , згідно з яким почалась секуляризація ( перетворення церковної і монастирської власності в державну). На утримання ж монастирів та архієрейських домів державою виділялись певні кошти, обсяг яких залежав від класності об’єктів. Новгород – Сіверська кафедра прирівнювалася до архієрейських домів Ш класу. Внаслідок введення штатів в Новгород – Сіверській єпархії 15 монастирів було перетворено на парафіяльні церкви , а майно ( одяг, начиння , бібліотеки, екіпажи) передано до Спасо - Преображенського монастиря , через що він значно збагатився.

Іларіон Кондратковський був людиною з твердим , енергійним характером . Вихованець Київської Академії , колишній співробітник фельдмаршала П. Румянцева – Задунайського , обер ієромонах російської армії під час російсько – турецької війни 1769 – 1774 рр., тимчасово керуючий Київською митрополією ( 1783р.) він суворо доглядав за підлеглими. Він не тільки займався господарською діяльністю, але й піклувався про освіту своїх прихожан . До Новгород – Сіверського Іларіон переносить Переяславський Колегіум з його культурними традиціями. Сюди на церковну службу перейшла чимала кількість переяславських ченців та духовенства. Ректор Переяславського колегіуму Варлаам Шишацький став першим ректором Новгород – Сіверської Духовної Семінарії, поєднуючи це з ігуменством ( по суті номінальним ) Макошинського монастиря ( 1785р ). У Новгород – Сіверському Варлаам Шишацький пробув до 1787 року , потім переходить на відповідальний пост ігумена Віленського Свято – Рухівського монастиря . Але доля все ж таки повертає його назад до нашого міста , де він знайшов вічний спокій ( 1820р.) . Разом з ним перейшов до нашого міста на префектуру і префект Переяславського колегіуму , ієромонах Платон Романовський , що з 1789 був ректором і професором богословія семінарії (помер р.1796 в сані архімандрита Гамаліївського монастиря). Перейшли і деякі професори ( серед них ієродиякон Платон Малиновський ). На утримання семінарії з державної казни відпускалось 2000 карбованців на рік ( на Чернігівську семінарію виділено таку ж суму коштів). У 1790 році тут навчалось понад 470 учнів, діяли класи – граматики , піїтики, риторики , філософії , богослов’я. Єпископ Іларіон приділяв багато уваги семінарії , яка в той час досягла великого розквіту і мала неабиякий вплив на місцеве культурно – освітнє життя.

Іларіон починає добудовувати кам’яну Іллїнську церкву, будівництво якої закінченщ ним в 1786 році на кошти дружини першого новгород-сіверського намісника Іллі Журмана . Невдовзі до нашого міста прибула Катерина ІІ. Організацією зустрічі імператриці займались повітовий предводитель дворянства О. Лобисевич , губернатор О. Бібіков та єпископ Іларіон. Катерина ІІ була присутня при освяченні Іллінської церкви . Перебувавши в монастирі вона одарила преосвященного Іларіона особливими милостями, пожалувавши Іларіону 1000 рублів , на собор та архієрейський дім 1000 рублів, Спаському монастирю 200 р. і на церкву в м. Ново місті 150 рублів. Крім цього , особисто переконавшись в потребах монастиря і в необхідності мати при архієрейському домі пристойну церкву, наказала виділити з казни 75000 рублів на будівництво нової кам’яної церкви з тим , щоб на цю ж суму закінчили кам’яний корпус , закладений при будинку настоятеля на погребах . Дізнавшись також , що преосвященний Іларіон бажає побудувати заміський будинок , але коштів на це не має , наказала 19 жовтня 1790 р., видати з казни 3000 рублів. Кам’яний одноповерховий будинок на цю суму був збудований в 12 верстах від міста в монастирському хуторі Горки . Існував він до 1852 року , а потім за нестачею коштів продано під зніс без заліза за 175 рублів сріблом. Кошти ці пішли на будування в місті нового острогу. Звісно Спасо – Преображенський монастир до бідних віднести не можна було. З опису , підготовленого Малоросійською казенною палатою в 1768 році, видно що монастир володів 14 селами ( на рахуючи дрібних ) , де на нього працювало 2920 тільки селян – чоловіків. Орної землі було на 1390 четвертин посіву , сінокосів _ на 30 тис. кіп, садів – 50 , городів – 550 , озер – 68 , млинів – 12 , винокурень – 5 , крім цього пасіки , цегельний завод та завод по виробництву паперу. Все це давало монастирю немалий прибуток. Досить цікавим є те , що за такої матеріальної бази новоприбулий єпископ Іларіон застав монастирський комплекс у занедбаному стані.

Поява у Новгороді – Сіверському значної кількості впливових урядовців , високоосвічених релігійних , громадських та культурних діячів сприяла пожвавленню його громадського життя і перетворенню його в значний культурно – політичний центр України. Та на жаль, цей період розквіту міста тривав недовго . За указом Павла І 12 грудня 1796 року Новгород – Сіверське намісництво було ліквідоване, а його територія увійшла до складу Малоросійської , а 1802 року – Чернігівської губернії. Ліквідована Новгород - Сіверська єпархія була приєднана до Чернігівської. Єпископа Іларіона було направлено на Могильовську кафедру , але за слабкістю здоров’я він туди не поїхав і попросив Синод залишитись настоятелем при Спаському монастирі. Отримавши архієрейське жалування у розмірі 1200 руб. на рік, він щоправда не довго керував Спаським монастирем і помер 12 січня 1799 року. Прах цього святителя похований чернігівським архієпископом Віктором в вівтарній частині Іллінської церкви.

Після Іларіона залишилися велика бібліотека , маса різних речей і чимала на той час сума грошей. Єпископу належало за білетами у Московському банку 19000 руб., по двох векселях 5500 руб. і , крім цього, 334 золоті червінці. Довгий час велись суперечки, щодо володіння цими грошами між родичами та Чернігівською єпархією. Можна припустити , що частина спадщини, передусім книги з бібліотеки, опинилися в різних монастирях Чернігівської єпархії. Службовці дикастерії переїхали в Чернігівську та Переяславську консисторії , а ризницю повернуто до Переяслава , звідки свого часу її було взято. Оновлений новгород-сіверський Спасо-Преображенський монастир вже в складі Чернігівської єпархії було віднесено до І класу. На цьому закінчився ще один період, період розквіту нашого міста та без сумніву Спасо-Преображенський монастир.



ст. науковий співробітник відділу
давньоруської літератури Бунак О.В.

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,