Крути – це українські Фермопіли. - Слово о полку Игоревім

Крути – це українські Фермопіли.

Фактів про події під Крутами більш, ніж достатньо. Тому наші історики мають чітке уявлення про події, що відбулися під цією станцією у січні 1918 року.

Після того, як більшовики оголосили ультиматум Українській Центральній Раді, вона виявилася неготовою до відбиття агресії Росії, яка захоплювала одне місто України за іншим, користуючись тим, що українська влада не зуміла втримати та мобілізувати свої війська.

27 січня 1918 року з Києва назустріч більшовицьким військам, що наступали на Україну, вирушив загін, до складу якого входив добровольчий Студентський курінь. Він складався зі студентів університету ім.. Св. Володимира ( нині Київський національний університет ім.. Т.Г.Шевченка), новоствореного Українського народного університету, а також із гімназистів київських гімназій. Ці юнаки походили переважно з відомих і шанованих у Києві родин, проте майже не мали бойової підготовки. Студентським куренем керував студент Українського народного університету Андрій Омельченко. Загін студентів мав на меті допомогти українським частинам утримати станцію Бахмач, але по дорозі вони одержали зведення, що ворог її уже зайняв. Було прийняте рішення зупинитися на станції Крути (за Ніжином) у 125 км від столиці. Перемога під Крутами дала б студентам шанси відбити Бахмач, зруйнувати колії залізниці і чекати підтягнення до Києва військових частин з регіонів. А у випадку поразки відкривався шлях ворогу на Київ. Окопи студенти викопали обабіч залізничного полотна на 3-4 кілометри. Поряд зі студентами зайняли оборону 250 вояків – трохи досвідченіших курсантів Української військової школи. Студентський курінь тоді налічував 300 юнаків. Загалом українські сили під Крутами не нараховували й шести сотень бійців.

А проти них рухався передовий загін більшовиків під командуванням полковника Муравйова – близько 6000 чоловік при підтримці артилерії з броне потягу. У захисників Крут була лише одна гармата.

Бій під Крутами відбувався з ранку до вечора 29 січня. Вдалим вогнем кулеметів і рушниць студенти відбили кілька більшовицьких атак. У цьому бою загинув Андрій Омельченко. Настав вечір, у студентів закінчилися патрони, тому командир правого крила – учнів військової школи – дав наказ відступати. Однак ліве крило – а це Студентський курінь – не зорієнтувалися чи не почули наказу й, фактично у темряві, пішло у наступ на позиції більшовиків. Під час цієї атаки більша частина студентів загинула, а 35 потрапили у полон. Сімох полонених більшовики не розстріляли, а відправили у тил. Один з полонених дивом врятувався. А інших вбивали – спочатку розстрілювали, а потім різали і кололи багнетами та ножами. Свідками цього біли місцеві селяни. Вони розказали й про те, що студент Григорій Пипський, учень сьомого класу, почав співати гімн «Ще не вмерла Україна», який підхопили інші студенти. Потім убивці привели і розстріляли двадцять восьмого полоненого, який босоніж утік до села. Селянську хату, де він сховався, більшовики спалили. Загалом, втрати українців в бою становили близько трьох сотень бійців. Втрати більшовиків оцінювалися за непрямими даними. Стало відомо, що до Києва з шести тисяч дійшло чотири тисячі чоловік, хоча по дорозі до Києва, крім бою під Крутами, інших значних сутичок не було. Після бою дорога на Київ для корпусу Муравйова була відкрита.

2 березня 1918 року більшовицькі війська було вигнано з Києва, а 19 березня відбулося перепоховання двадцяти восьми студентів, розстріляних більшовиками під Крутами. Їх дістали з братської могили, над якою місцеві селяни за власною ініціативою насипали курган.

За кілька тижнів після бою Михайло Грушевський писав: « Недаремно пролилася кров тисяч українських інтелігентів та молоді, коли вона принесла духовне визволення від найтяжчого і найшкідливішого московського ярма: добровільно прийнятого духовного закріпачення!». Однак, такого закріпачення не було у тих бійців, котрі воювали під Крутами.

Як неможливо уявити історію Греції без подвигу Фермопіл, так і справжню історію України неможливо уявити без подвигу Крут. Подвиг українців відрізняється від учинку спартанців тим, що до складу спартанців увійшли охоронці царя Леоніда, які мали значний військовий досвід, зрілі воїни, які мали своїх синів.

У трагічному українському випадку непідготовлені студенти віддали своє життя за свободу України. Відомий філософ Фрідріх Гегель якось сказав дуже жорстку, але цікаву фразу: «Жодна людина не може бути героєм для лакея. Не тому, що вона не герой, а тому, що лакей – тільки лакей».

За ініціативою Народного Руху України ще  на початку 1990-х років виникла ідея створити музей пам’яті Героїв Крут. Влітку 2006 року, під патронатом Президента України Віктора Ющенка, був відкритий монумент-колона на станції Крути, яку увінчав бронзовий тризуб, Автор – народний художник України Анатолій Гайдамака. Він же брав участь у створенні музею «Крути», який одержав статус національного. Це місце стало святим для всієї України.

 

 Павло Провозін,

ст.. науковий співробітник

краєзнавчого відділу

музею-заповідника «Слово о полку Ігоревім».

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,