Зі скарбниці цього славного дня… ( до Різдва Христового) - Слово о полку Игоревім

Зі скарбниці цього славного дня… ( до Різдва Христового)

     У творах ранніх християнських богословів народження Спасителя зображується як найвеличніше, усесвітнє і радісне свято, як початок і основа для всіх інших свят. Як писав

преподобний Єфрем Сирін, «зі скарбниці цього славного дня усі дні запозичують блага свої. Усі вшановують день Різдва твого, Господь». А так говорив один з трьох отців Східної Церкви Іоанн Златоуст: « Ось настає свято, найчесніше і найважливіше від усіх інших свят. Хто назве його матір»ю усіх свят, той не погрішить. Що це за свято? Це Різдво Христове у плоті: у ньому мають початок та основу свою і Богоявлення, і священ-на Пасха, і Вознесіння Господнє, і П’ятидесятниця» . Але історики християнства кажуть, що довгий час Різдво не було окремим святом, і відзначали його разом з Богоявленням, про що вперше згадує святий Климент Олександрійський. Відносно пізнє відокремлення свята Різдва Христового можна пояснити тим, що ранні християни більше шанували день Воскресіння Господнього й дні кончини мучеників. Про це писав відомий православний богослов, автор «Толкового типікону» Михайло Скабалланович. Він стверджував, що на сході свято Різдва вперше почали святкувати у Капподакії (територія сучасної Туреччини), у Константинополі приблизно в 370 роках нової ери. Вирішальну роль у впровадження окремого свята Різдва Христо-вого відіграли три отці Східної Церкви: святий Василій Великий, святий Григорій Богослов і святий Іоанн Златоуст. ВАсилію Великому навіть приписують збережену до нашого часу проповідь «Слово на Різдво Христове», яку він проголосив під час святкування народження Спасителя 25 грудня (за старим стилем) у Капподакії десь у 372-374 роках. А ось у Єрусалимі Різдво святкували разом із Богоявленням аж до 634 року. Не зразу визначили єдину дату народження Христа для святкування. Але це нас не дивує, бо попри багатовіковий пошук богословів та істориків усього світу дата ця й досі невідома, а Святе Письмо – це чи не єдине джерело, свідчення якого задовольнило б усіх – не вказує ні дня, ні року, коли саме народився Месія. Тільки у 525 році римський чернець, папський архіваріус Діонісій Малий, який спирався на дані хронологічного збірника від 354 року, зробив розрахунки, покладені в основу відліку нашої ери. Вже пізніше дослідники зробили висновок, що ця дата помилкова: Христос народився на п»ять або шість років раніше. На це вказують рік смерті царя Іудеї Ірода І Великого (4-й до нової ери) та астрономічні підрахунки з урахуванням затемнення місяця, про яке згадували тодішні історики. На час народження Ісуса Христа за життя Ірода І Великого вказує нам і Євангеліє від Матвія. Якщо рік народження Спасителя покритий мороком, то що вже казати про день! У своїх творах Святий Климент Олександрійський писав не без іронії про тих, хто датують народження Христа 20 травня 28-го року правління Августа. Сам він вказував на 17 листопада того ж року. На великий жаль, він не залишив жодних указівок на те, чим він цю дату обґрунтовував. Пізніше день народ-ження Христа пов’язували з початком весни, який за Юліанським календарем припадав на 25 березня, бо на цей день, мовляв, припадає народження світу. Хай там як, але сьогодні, як і в давнину, Різдво Христове єднає усіх християн світу. « З народжен-ням Спасителя зникла стіна, що розділяла Бога і людей. Прийшов Іскупитель – і небо знову відкрилося для людини. Син Божий став сином людським. І тепер для всіх людей відкрилася можливість стати Божими дітьми по благодаті» - сказав в одній із своїх проповідей під час Різдва Христового Предстоятель УПЦ Блаженнійший Митрополит Київський і усієї України Володимир.

 Рішення про святкування Різдва Христового 25 грудня було ухвалено на Третьому Вселенському соборі 431-го року . Визначення цієї дати святкування, найімовірніше, було пов’язано з рим-ським святим непереможного Сонця, приуроченого до переходу світила через точку зимового сонцестояння та, відповідно, до збільшення тривалості дня. На цей символічний зв’язок вказували пізніше й Отці Церкви.                  

Павло Провозін,

старший науковий співробітник

краєзнавчого відділу

музею-заповідника «Слово о полку Ігоревім».

 

 

 

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,