Про розвиток пожежної справи в Новгороді-Сіверському.

Мандруючи містом у пошуках історичних артефактів ми з колегами натрапили на цікаву архітектурну деталь – дерев'яний будинок мав одну цегляну стіну. Щоб воно означало довго не могли второпати. Відповідь виявилась доволі простою. Такі стіни – брандмауери – будували наші предки у ХІХ столітті.( див. фото) Зараз в місті їх збереглося декілька. Вони зазвичай були вищі за основний об'єм будинку і основною задачею такої глухої стіни було не допустити розповсюдження вогню на сусідній будинок. 

Необхідність організації пожежної охорони в місті зумовлювалася частими пожежами, в яких гинули люди та матеріальні цінності. Відомий факт коли у 1791 році в місті сталася велика пожежа: за ніч згоріло 23 будинки, 2 церкви та 133 крамниці"! Наслідки тієї пожежі долали майже тридцять років. Особливо небезпечними пожежі були на густозаселених вулицях, де забудова велася впритул та переважали дерев'яні будинки криті соломою або дранкою. Тому різні засоби захисту від вогню були життєво необхідні.

У ті часи, коли ще пожежних команд не було як таких, попередженням пожеж та проведенням профілактичних робіт займалися органи місцевої влади. Жителів міста зобов'язували виконувати пожежну повинність у натуральній формі. На воротах садиб малювали відра, сокири, багри та інший інвентар з яким господар мав був прибути на місце пожежі, якщо десь горіло. Користі з того гасіння було не багато, бо за відсутності практичних навичок та чіткої організації, кожен намагався проявити власну ініціативу, що призводило до безладу або навіть нещасних випадків. Крім того пожежу вважали за кару Божу, боротися з якою було гріхом.

Новостворені органи місцевого самоврядування у 1870р., розуміючи важливість професійного підходу у боротьбі з вогнем, стали більш серйозно відноситися до пожежної справи. Відшукували кошти на створення команди та її утримання. Члени управи спільно з архітектором і представником поліції коригували забудову міста, згідно вимог "Будівельного статуту". Комісія від управи домагалася дотримання безпечної відстані між будинками, заміни солом'яних дахів на черепичне, використання при будівництві вогнестійких матеріалів. Не допускалося загромадження подвір'я різними господарськими прибудовами, зокрема, лазні рекомендувалося зводити якомога далі від житлових приміщень. Також важливе значення надавалося попереджувальним заходам, що передбачали виконання певних вимог у процесі експлуатації пічного опалення та наявності в населення елементарних засобів гасіння вогню. Управа наймала сажотрусів, які періодично оглядали печі будинків та очищали їх від сажі.

Все це було важливим кроком, але все ж таки недостатнім у протистоянні з вогняною стихією. Для боротьби з вогнем вкрай необхідна була професійно підготовлена та укомплектована спорядженням команда.

17 березня 1853 року було затверджено "Нормальний табель складу пожежних команд у містах". Згідно цього документу Новгород-Сіверський , як малий населений пункт входив у першу групу, в якій передбачалося від 5 до 12 пожежних. Команди формувалися виключно солдатами запасу, яких очолював брандмейстер та перебували під повним контролем поліцейського відділку. Проте постанова 1873 р. "Про припинення комплектування пожежних частин солдатами, звільненими у запас за станом здоров'я відмінила попередню. Пожежних тепер підбирали на конкурсній основі віддаючи перевагу молодим чоловікам з міцною статурою, для яких робота пожежного була свідомим вибором.

Новгород-Сіверська пожежна команда була заснована 1872 р., Чисельний склад її у: 1870 р. – 7 чол., 1895 р. – 10 чол. на чолі з брандмейстером, крім цього 2 чол. виконували роль сигнальників

Станом на 90-ті роки ХІХ ст. на озброєнні у пожежних міста було: 3 лінійки, 2 труби, 3 насоси, 20 бочок, 1 багровий хід, 9 коней ( див. фото). Власного депо команда не мала, для збереження інвентарю використовували частину приміщення, в якому знаходилася міська управа.

Утримання пожежної частини вимагало чималих коштів. Зарплатня одного пожежного міській скарбниці обходилося від 72 до 96 рублів на рік, а ще купівля інвентарю, утримання коней, поточні затрати тощо.

У пошуках грошей міська дума вдавалася до різних способів: брала позики, організовувала цільові збори з місцевого населення, засновувала товариства взаємного страхування від вогню. Такі заходи приносили певні результати, але водночас провокували конфлікт. В зв'язку з тим, що пожежна команда фінансувалася міською думою, а підпорядковувалась поліції, кошти розподіляли представники поліції і часто-густо той розподіл був на користь останніх. 1899 р. міський голова звертався до губернатора з проханням передати пожежну команду під контроль громадського правління, але той відмовив на тій підставі, що міське самоврядування своєчасно не звернулося з таким клопотанням до Міністерства внутрішніх справ.

Така проблемна ситуація підштовхнула органи самоврядування до створення Вільних пожежних товариств, які б безпосередньо утримувались і контролювались ними. Міністерство внутрішніх справ офіційно підтвердило право організовувати Вільні пожежні товариства за умови, що очолювати їх повинен брандмейстер, який при пожежі буде все ж таки підпорядковуватися поліцмейстеру.

У 1900 році Новгород-Сіверська міська дума порушує клопотання про затвердження штатів міського пожежного товариства.

Станом на 1909 рік у складі Новгород-Сіверського вільно-пожежного товариства був голова – Цапеницький В.Г, члени правління – Тюрин Ф.І., Лосовський О.М., Биховський І.Й., Гарбузов С.К., завідуючий господарством Ямчицький Д.І. та начальник дружини Демченко М.Ф. з помічниками Корицьким Ф.І та Бруком М.Б. Для пожежного товариства на вул. Казацькій був побудований будинок з пожежною каланчею ( див. фото).

Як вважають дослідники діяльність Вільних товариств виявилась більш плідною, порівняно з пожежними командами, бо товариства змогли створити умови для притоку до їхніх лав кваліфікованих кадрів. До того ж при міській думі була утворена каса взаємодопомоги для пожежних, яка виплачувала пенсії вогнеборцям та одноразові допомоги сім'ям загиблих.

Як профілактика пожеж працювали товариства взаємного страхування від вогню. Ці органи були зацікавлені в ефективній роботі пожежних, бо від стану протипожежної охорони напряму залежали обсяги страхових платежів погорільцям.

У Новгороді-Сіверському працювали філії страхових приватних товариств "Россия", "Якорь" та інші. Але зазвичай отримуючи чималі прибутки, вони не вкладали їх у розвиток протипожежної справи. Тому органи влади створили місцеве страхове товариство, яке б надавало матеріальну допомогу погорільцям та фінансувало проекти, спрямовані на вдосконалення пожежної справи. Міське товариство взаємного від вогню страхування нерухомого майна було створено у 1875р. Обсяги страхових платежів були в межах 1-3% від вартості оціненої нерухомості. Крім того, вимагалося від власників, щоб у садибі обов'язково були вогнегасні засоби, а при будівництві використовувались вогнестійкі матеріали. На фасад застрахованого будинку прибивали спеціальний знак, і у разі пожежі господар обов'язково отримував страховку.

_________________________

Все це вже історія. А сьогодні – пожежні підпорядковані Міністерству надзвичайних ситуацій, на озброєнні у них сучасні машини та обладнання для гасіння вогню. Але на відміну від своїх попередників вони мають набагато більше обов'язків. Крім безпосередніх, щодо організації профілактики пожеж та їх гасіння, на них покладено також аварійно-рятувальні роботи, на воді, у горах, по виявленню та знешкодженню небезпечних речовин, боєприпасів тощо.

Наталія Коврижко, бібліотекар музею-заповідника "Слово о полку Ігоревім" 
(за матеріалами Л.М.Шарої)

 

 

 

 

 

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,