Дмитро Якович Самоквасов – історик, правознавець, археолог, архівіст. До 175-річчя з дня народження

Народився 15 (27) травня 1843 року на хуторі поблизу села Стахорщина в збіднілій дворянській родині. В 1853-1862 роках навчався  в Новгород-Сіверсь-кій чоловічій гімназії –  одному з найкращих, за спогадами К.Д.Ушинського, на той час середньому  навчальному закладі не тільки  Малоросії, а й Росії. Подальшу освіту продовжив в Петербургському університеті на юридичному факультеті, який з відзнакою закінчив в 1868 році, отримавши кандидатський ступінь. 

Далі вступає до магістратури і одночасно викладає на кафедрі російського права, що давало можливість добре підготуватися і в грудні 1873 року захистити магістерську дисертацію на юридичному факультеті  Київського університету Св.Володимира за темою «Древні міста Росії». Готуючи її, він використовував не тільки науковий матеріал, а й спирався на свої археологічні дослідження.

    Ще в серпні 1873 року, маючи звання доцента, отримує посаду викладача на юридичному факультеті Варшавського університету. Після захисту дисертації і отримання ступеню магістра державного права, стає екстраординарним (тобто, відмінним від звичайного, винятковим) професором кафедри історії російського права в цьому ж університеті, в якому пропрацював 19 років. За цей час захи-щає докторську дисертацію (1878р.) і отримує ступінь доктора державного права, стає ординарним професором (1883 р.), деканом юридичного факультету (1887р.) – першим російським деканом Варшавського університету  майже до кінця своєї кар’єри. Іноді заміщує посаду ректора університету.

   В кінці 1891 року Дмитро Якович виходить на пенсію і за наказом Міністерства юстиції обіймає посаду директора Московського архіву Міністерства юстиції – найбільшого на той час сховища рукописів і древніх актів. Займаючись архівними справами, з 1894 року і до кінця життя, маючи звання професора Московського університету , читає курс лекцій з історії російського права.

   Одним із захоплень і справою його життя з 1870-х років стала археологія, якою займався майже сорок років. Масштабні археологічні дослідження курганів і городищ проводились ним в Україні, Підмосков’ї, Причорномор’ї, на Кавказі. Археологічні дослідження, за його словами, охопили територію « меж Вислою и Тереком,Черным морем и рекою Москвою». Значними дослідження були в Курській і Чернігівській губерніях, де детально вивчались кургани і городища сіверян. Зокрема, в Чернігові на початку 1870-х років Дмитро Якович дослідив і зібрав значний археологічний матеріал з відомого поховального  кургану «Чорна могила», де ним виявлені шоломи, кольчуги, казан, золоті візантийські монети, два ритони ( посудини для пиття) з турячих рогів в срібній оправі поч. Х століття та багато інших стародавніх речей. Вивчає кургани «Гульбище», «Безіменний» та ін.  В цей же період він досліджує  і  Новгород-Сіверщину. Проводить розкопки на Замковій горі, вивчає городища біля сіл Комань, Дігтярівка, Кудлаївка, Стахорщина, Ларинівка, Пушкарі, Шептаки, Лісконоги, Вороб»ївка, Смяч, Домотканів. Розкопки юхнівських городищ та унікальні знахідки – бронзові наконечники стріл, намистини, грузила, культові предмети, уламки глиняного посуду, виготовленого за допомогою гончарного кругу та ін. дозволили, навіть, виокремити нову археологічну культуру - юхнівську. Зібраний матеріал і ліг в основу його дисертації «Древні міста Росії». Колекція старожитностей, зібрана Самоквасовим, була багатою і унікальною на той час. В 1891 році він передав її в Московський історичний музей. Дмитро Якович є автором понад 200 наукових праць з історії права і археології, зокрема, «Сіверські кургани», « Могильні старожитності Сіверянської Чернігівщини», «Сіверська земля і сіверяни за городищами і могилами», «Сіверські кургани та їх значення для історії», « Інструкція для опису городищ, курганів, печер і для здійснення розкопок курганів» та інші. Він доводив необхідність обліку і картографування археологічних пам’яток. Був учасником і доповідачем на  ІІ-ХІУ археологічних з’їздах, які проводились в Україні, Польщі, Росії,  членом і активним діячем багатьох наукових товариств - Російського Географічного, Московського археологічного, шанувальників природознавства, антропології та етнографії при Московському університеті, Імператорської археологічної комісії та ін. Помер Дмитро Якович 3 (16) серпня 1911 року. Похований на Новодівочому кладовищі Москви.

  

 

         Авдієнко Н.Н.

зав.краєзнавчим відділом

музею-заповідника «Слово о полку Ігоревім».

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,