Назавжди в пам’яті народній. До 75-річчя діяльності Новгород-Сіверського підпілля.

Вже увійшла в історію Друга світова війна, але події, пов’язані з тією порою, залишаються в пам’яті нащадків. Однією з них є діяльність підпільної комсомольсько-молодіжної групи під керівництвом Йосипа Гнатовича Смолянського.

Через деякий час після окупації Новгорода-Сіверського фашистська влада вирішила відновити діяльність театру на базі Народного будинку ( нині станція юних техніків). В 1942 році серед колективу театру було створено підпільну групу, яку очолив Й. Смолянський. Народився він 18 лютого 1918 року в с. Хріновка поблизу м. Могилів-Подільський Вінницької області. Після закінчення театрального училища працював в м. Хорол, де створив театральний колектив при Будинку культури. На фронт потрапив с перших днів війни. Був поранений у ногу і потрапив в табір військовополонених, який розташовувався в Новгороді-Сіверському в ярах Покровщини, де, після  ускладнення поранення, його чекала смерть. Врятував Смолянського житель с.Чайкине Ларіон Хадута, видавши за односельця. В Чайкиному він прожи-вав в сім’ї Тетяни Гордіївни Сердюк. Після одужання працював в сільській управі, зв’язався з партизанськими зв’язковими загону ім.. Чапаєва під командуванням Г.С.Артозеєва. Одержавши від командування загону завдання і відповідні документи, влаштувався в театральний колектив Народного будинку Новгорода-Сіверського. Як згадував колишній учасник підпілля Вадим Про-копович Карбовський, одного разу до нього підійшов Смолянський і завів розмову про страхіття нацистського режиму. У той час це загрожувало смертю, але Смолянський знав, з ким розмовляє. Зі створенням підпільної групи її члени почали збирати зброю, розповсюджували серед населення листівки, вели агітаційно-пропагандистську роботу. Газети і листівки для розповсюдження  підпільники отримували з партизанського загону. Група підтримувала зв»язок з підпільниками с.Узруй Новгород-Сіверського району.

Серед учасників підпілля був і колишній військовополонений Микола Хомичевський, після війни відомий український поет-перекладач Борис Тен. Ось що він писав про його театральну діяльність Д.Павличко: « У чорні дні окупації, в задушливій атмосфері офіційної ненависті до всього російського, він, працюючи музичним керівником Н-Сіверського самодіяльного театру, перекладає п’єсу О.Островського «Без вини винні». Її  постановка сприймалась як антифашистська демонстрація, непрямий заклик до організації радянського підпілля серед акторів і взагалі серед жителів міста. Борис Тен боровся з поневолювачами письменницькою зброєю. Новгород-сіверське підпілля, що було невдовзі створене, налагоджувало зв’язок з партизанами».

У квітні 1943 року підпільна група одержала завдання від партизанів підірвати Народний будинок, де 30 квітня фашисти планували провести нацистське свято Праці з участю солдат та офіцерів фашистського гарнізону. Планувалося знищити бензосховище, готель, інші об’єкти і групою піти до партизанів. Напередодні партизанський зв’язківець Макар Лагутенко передав на базарі Й.Смолянському вибухівку, яку той приніс на свою квартиру по вул..Червоноармійській. Але 29 квітня Смолянський та усі члени групи були заарештовані. Як писав Б.Тен, підпільна група була викрита з допомогою зрадника. Зрадництво приписали гармоністу групи Готовцеву Василю Олексійовичу, який 9 березня 1949 року був засуджений Військовим трибуналом на 25 років. Але Постановою від 16 червня 1956 року комісії Президії Верховної Ради СРСР він був випущений на волю: «Признать правильным осуждение Готовцева В.А., как пособника немецьким окупантам, но ограничиться отбытым сроком наказания и из-под стражи освободить».

Всю вину за організацію диверсії взяв на себе Йосип Смолянський. Фашистський кат зламав йому пальці на руці, катували розпеченим залізом, жорстоко били. 12 травня 1943 року він був розстріляний на території Н-Сіверської в’язниці. Його останків не знайшли і по сьогодні.

Микола Васильович Хомичевський, як учасник групи, написав про подвиг Смолянського у нарисі «Світла віра». У червні 1943 року чотири члени групи, у т.ч. і Борис Тен, були переправлені із в’язниці у вапняний кар»єр, а звідти вивезені до Німеччини.

Діялність новгород-сіверських підпільників досі ґрунтовно не досліджена. Ще у травні 1945 року третій секретар РК КПУ Титков Ф.І. записав свідчення про діяльність підпільної групи зі слів її учасників. За свідченнями члена групи Ганни Максимової, до неї входили Микола Сидорець, Вадим Карбовський, Олексій Горощенко, Володимир Кузьменко, Валентин Агапкін, Олексій Острик, Іван Могилевець, Михайло Твердоух, Тамара Ромченко. 

Рішенням Новгород-Сіверської міської ради депутатів від 26 вересня 1974 року одна з вулиць міста, яка розташована біля школи № 2 носить ім’я керівника групи Смолянського. Її діяльність висвітлювалась на сторінках газет і журналів «Юність», «Деснянська правда», «Комсомольска правда», «Радянське Полісся». Пам’ять про людей, які боролися з нацизмом і віддали свої життя, буде жити вічно.

 

 

 Павло Провозін       

старший н/співробітник краєзнавчого відділу

музею-заповідника «Слово о полку Ігоревім»

 

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,