Мистецька спадковість Городецького художника.

        Лише зовсім недавно увагу дослідників стало привертати мистецтво цікавого російського каліграфа і мініатюриста Івана Блінова. Він – один з тих талановитих самородків, ім’я  якого було незаслужено забуто. Широкій же аудиторії  його чудові роботи і зараз практично невідомі.

 

     Будучи як видатним художником, та й великим знавцем  старовини, Іван Гаврилович Блінов вніс вагомий внесок у справу становлення Городецького музею. Сьогодні у фондах музею зберігаються як його фотографії, документи, живописні роботи, і навіть рукописні ілюстровані книжки, виконані ним на замовлення П. Овчиннікова.

      У зібраннях Г. Прянішнікова і П. Овчинникова поруч із справжніми рукописами ХV-ХVІІІ століть є книжки, переписані наприкінці ХІХ століття місцевими переписувачами і митцями. Найбільш талановитим з яких був Іван Гаврилович Блінов.

      І. Г. Блінов народився 5 листопада 1872 року у селі Кудашиха Балахнинського повіту Ніжегородської губернії в сім’ї старообрядця. Дитячі роки Івана пройшли в селі Коскове, на березі гарної лісової річки Узоли. Село Косково було одним з осередків, де виготовлялися дінця для прялок та й інші вироби,  які й прикрашали городецьким розписом. Сім'я діда по матері також займалася цим промислом, дядьки Ігнатій  і Василь  Лебедєви були відомими майстрами. Вже в молодості Іван захопився оформленням книжок і вирішив повністю присвятити себе цьому мистецтву.

   Молодий художник-самоучка переїжджає до Городця, де підтримує городецьких колекціонерів П. Овчинникова і Г. Прянішнікова, в майстерні останнього І. Г. Блінов пропрацював кілька років. Для П.  Овчинникова Блінов переписав 25 книжок.

  На початку ХХ століття І. Г. Блінов працює у книгопродавця і бібліофіла М. П. Никифорова м. Горбатов Нижегородської губернії, а потім в Нижегородській Думі, в бібліотеках Казанського університету та Казанської Духовної Академії. Поступово І. Г. Блінов стає досвідченим і ерудованим художником, відомим серед цінителів старовини.  1906 року бере участь в Археологічному з'їзді у Володимирі.

     1909 року за рекомендацією Г. Прянішнікова Іван Блінов починає працювати у Москві в старообрядницькій книгодрукарні Л. А.Малехонова старшим коректором слов'янського шрифту. Нове коло московських знайомств дозволило йому встановити ділові і творчі зв'язки зі столичними музеями і бібліотеками.  1910 - х роках настає час розквіту таланту І. Блінова. Він знайомиться з такими художниками як О. Савінов, У.  Зворикін, М. Нестеров, Д. Стелецкий. І 1908 – 10 рр. виконав замовлення Д. Стелецького: переписав півуставом на папері текст «Слова..». Цей рукопис Д. Стелецький доповнив своїми графічними ілюстраціями. 1911 р. він продав його до Третьяковської галереї за 3500 руб. 1912 р. разом з видатним художником О. Савіновим, І. Блінов працює під Харковом, в помісті Наталівка, яка належала крупному цукрозаводчику, колекціонеру і меценату П.  Харитоненку. До 1912 р. Блінов створив новий список «Слова..» який він не тільки переписав »уставним письмом», але й прикрасив мініатюрами в фарбах. На фронтисписі зображення Ігоря Святославовича, в шоломі, зі списом в правій і мечем в лівій руці. Розворот початкових аркушів Блінов прикрасив зооморфним і антропоморфним плетеним орнаментом, запозиченим із ранніх давньоруських рукописних книжок. Рукопис складався із 64 аркушів (8 зошитів, вкладені в картонну теку) цупкого паперу великого формату (39,0 х 26,6) типу «верже». Розмітка, відповідно старообрядській традиції, проведена «шильцем». Незвично великі літери точно відтворюють устав – почерк ХІ – ХІV ст.ст. 1913 року, він створив ще один рукопис  «Слова..», мініатюри якого написані темперою, а не аквареллю. Відкриває рукопис зображення Бояна. Не виключено, що І. Блінов зробив і інші списки «Слова..», котрі до нас ще не дійшли чи поки ще не виявлені.

      1916 року Блінова запрошують графічно оформити статут ордена Святої Ольги, із чим художник чудово справляється і удостоюється Андріївської золотої медалі. То ж, 1916-м, Блінова мобілизували на службу в Польовий Царскосільский военно-санітарный потяг.  Після демобілізації Блінов повертається до Москви, його зараховують в наукову колегію Історичного музею.

         У 1919-му році І. Г. Блінов повертається у Городець і в Городецькому  музеї спочатку працює співробітником, і з 1920 по 1925 року директором. Через кілька років він знову стає співробітником музею, а в 30-тих роках переходить працювати до сільського клубу культосвітпрацівником. Останній ілюстрований рукопис Івана Блінова «История города Городца», закінчений 1937 року. Один примірник цієї роботи зберігається в рукописному відділі Російської Державної бібліотеки, а другий - у Нижегородському обласному музеї-заповіднику. Помер Іван Гаврилович в Городці  1944 року.

    Творчий доробок І. Г. Блінова налічує понад сто ілюстрованих рукописних книжок. Двадцять його найкращих робіт належать Державному Історичному музею, у тому числі «Сказання про князя Чернігівського та його боярина Феодора», «Повість про убиєніє царевича Дмитра Углицького», «Повість про Саву Грудцина». Ще одна незвична робота «Повість про віщого Олега», написана майстром в 1914 році і передана до музею П. Д. Коріним. У відділі рукописів Російської Державної бібліотеки є фонд Блінова. Його роботи зберігаються й у Державній публічній бібліотеці ім. Салтикова-Щедріна (м. Санкт-Петербург).

    Городецький музей має 17 рукописних книжок видатного художника. Вони  були виконані Бліновим на замовлення Овчиннікова: під час передачі збірок цього колекціонера в Рум»янцевський музей Іван Гаврилович подбав, щоб частково його роботи залишилися у Городці. Нині їх експонують на постійній виставці.

     В експозиції нашого музею – заповідника знаходиться примірник «Слова..» 1988 р. видання під редакцією В. Синюкова, в якому відтворені мініатюри І. Г. Блінова із списку 1912 року. Порівняно з оригіналом вони трохи зменшені. І. Блінов –  художник – ілюстратор «Слова..», для якого протягом свого творчого життя практично не існувало інших зразків, крім давньоруської мініатюри ХVІ – ХVІІ ст.ст. Роботи цієї талановитої людини дають нам можливість хоча б умовно уявити, як міг виглядати лицьовий рукопис «Слова..»  ХVІ ст.

 

   

                                                                                    Ірина Лобачова

                                                                                               завідувач відділу давньоруської літератури

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,