Василь Лиманський - перекладач "Слова..."

Василь Семенович Лиманський (Мова) - український кубанський письменник, поет, драматург, перекладач.
Василь Семенович народився 13 січня 1842 року на Кубані, на хуторі біля Солодкого лиману, в родині козацького сотника Стародерев'янківського куреня.

Кмітливого малого Василька запримітив наказний атаман Чорноморського козачого війська генерал Яків Кухаренко, батьків приятель. Письменник – отаман допоміг малому козаку стати учнем Уманського ( станція на Кубані) пансіону . Яків Кухаренко опікувався хлопцем, прищепив любов до письменства. Завдяки йому Василь став письменником. Після Уманського пансіону Василь Лиманський навчається в Катеринодарському військовому пансіоні і починає писати вірші українською мовою.
У 1860 році на кошти Чорноморського козачого війська стає студентом Харківського університету, який закінчив у 1867 році. Перші 2 роки він навчався на філологічному факультеті, а з третього курсу – на юридичному.
Вперше він виступив зі своїми поезіями 1861 року в журналі « Основа». В час навчання у Люботині – Харкові, а потім на Кубані Василь Семенович пише поему «Ткачиха», що складається з 13 розділів. Вперше поема була надрукована в журналі «Науковийвісник», у 1899році.
Отримавши диплом кандидата прав (юриста) ,Лиманський повертається на Кубань і працює вчителем словесності у Катеринодарському жіночому училищі.
Після три річної роботи в училищі, письменник працює за фахом, обійнявши послідовно посади судового слідчого, мирового судді та голови суду, але ця робота його не приваблювала. І все ж службову лямку тягнув 20 років і жив подвійним життям: »огидним, чиновницьким», яке забирало більшу частину доби, і «натхненним, творчим», для якого залишалосяобмаль часу. За свої літературні захоплення та "вільнодумство" зазнавав урядової неприязні і мабуть, через це був дуже нерішучий в справі друкування своїх творів. Він був обережний, твори до редакцій газет і журналів передавав надійними людьми, підписуючи псевдонімом «Лиманський» .
В 1893 році в журналі «Зоря» були опубліковані декілька частин зі «Слова о полку Ігоревім» в перекладі на українську мову. Свою працю автор назвав «Переклади з думи про Ігорів поход ». Лиманський вважав, що «Слово»– це південно - руська дума, а не літературній твір тому він перекладає його в стилі української народної творчості. Плач Ярославни у нього йде, як лірична пісня.
13 червня 1891 року автор помер. Поховали його в Катеринодарі (Краснодар).
Залишилася чимала спадщина: вірші, рукописи, оповідання, драми, листи, незакінчений словник. До нас дійшли тільки твори, зібрані самим автором у збірці «Проліски». Укладаючи збірку, автор згрупував у цикли: «Самотні пісні та думи», «До земляків – роботяг», «Твори соціально – побутового змісту», «Переклади» Із 4 написаних ним драм до нас дійшла тільки одна – «Старе гніздо і молоді птахи». Зхудожньої прози – «Три мандрьохи». Щодо публікації творів вони побачили світ, і то не всі, лише після смерті автора.


Світлана Кривич

завідуюча сектором з науково-просвітницької роботи

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,