Втрачені храми. Покровська церква.

   XVІІІ ст. благодатний час для розвитку Новгорода – Сіверського як міста. Воно поступово розширюється і переходить межі домонгольського. Заселяються урочища Заруччя, Домотканове, Вербниці, Здвиження, Сухомлиння. Новгород – Сіверський стає губернським містом. Саме в цей період

в нашому місті було збудовано декілька культових споруд, кожна з яких представляла собою явище самобутнього і неповторного в історії дерев’яного зодчества – Покровська (1766 р.), Благовіщинська (1775 р.), Варваринська (1783 р.) церкви. Велике значення мав вибір місця побудови храму, котре могло визначити тип, розмір і навіть окремі форми споруди. Цей зв’язок архітектури з природою – одна з найголовніших особливостей народної творчості. Власне, талант будівничих, їх бездоганний смак і витончене чуття виявлялось ще до того, як було зрублене перше дерево і закладений перший камінь в фундамент.

      В передмісті Новгорода – Сіверського – Сухомлинні -- стояла церква Покрови Пресвятої Богородиці. Вона була двоповерхова. Нижня (тепла) Трьохсвятська – мурована, а на ній, ніби на підмурку, підносилась дерев’яна Покровська церква зложена з соснових брусів, з закритим опасанням (аркада – галерея). Будувала її «громада мещан на Сухомлынци» з побажанням, щоб церква була далеко видно звідусіль і виділялась своєю висотою. Тоді ж громада замовила живописцю храмову ікону «Покров», на якій йому належало зобразити міщан Сухомлиння, духовенство, козацьку старшину. Також є данні, що церква споруджена «тщаніем и иждивением Івана Зимаковського, бурмистра магістрата Новгородського».

Знайдена була закладна свинцева дошка, на якій було написано, що 1721 р. Покровська церква «обновыся». Друга, пізніша закладна дерев’яна дошка свідчить, що Трьохсвятська церква була закладена 28 травня 1766 р. і освячена 29 липня 1767 р. Фахівці вважають, що це був рідкий випадок, коли муровану церкву (хоч і не високу) збудували протягом одного року. Далі на дошці написано, що Покровська церква « во обновленіє основася того ж 1767 года іюля 17 дня, а совершися 1768 года 30 октобрія».

     За типом плану Покровська церква належала до поширеної групи пам’яток, що складалися з шестигранного вівтаря, восьмигранного центру й квадратового бабинця. Але й мала свої властивості, й ряд інших притаманних їй рис. Церква одноверха, з будь – якої точки зовні підкреслювала поривання мас вгору. Форми її стрункі, зруби вівтаря й бабинця були покриті стіжковим дахом з «димничками» на торцях. Присінки з півдня й півночі центральної дільниці та похилий дах опасання створювали враження підпор, надаючи композиції стабільності. Зруб стін центральної дільниці виглядав дуже високим, значно вищим дійсної десятиметрової висоти. При західній стіні над дверима були розташовані хори з ажурним парапетом. Підсилювала стрункість будови вертикальна обшивка, що вкривала зруб від опасання включно до ліхтарика. В цілому ж ілюзійна внутрішня висота центральної дільниці церкви здавалась величезною, хоча в дійсності вона була більше 18 м.

Значну увагу майстри Покровської церкви приділяли вікнам. Вони були різних розмірів і різної форми: то невеликі, майже квадратові (в опасанні), то одинарні з 6 рядів по 2 шибки в кожному ряді (в зрубах вівтаря й бабинця), то здвоєні і більшого за попередні розміри (в зрубі центральної дільниці), то потрійне, з вищим за бокові середнім полотнищем (в західній грані зрубу бабинця), то дуже вузькі і високі (в ліхтарі). І маленьке кругле віконечко «волове вічко» майстер розмістив над здвоєним вікном центральної дільниці.

В головному вході церкви шестигранні одвірки дверей були зроблені з дубу, різьбленні ( скраю – дві смуги «ложок», а в середині полотнища – «ови»). Південні й північні одвірки також дубові, але прямокутні й без різьблення.

В інтер’єрі церкви відкривалось захоплююче видовище поринаючи в безмежний простір багатоярусної башти. Живопис іконостасу володів особливою витонченістю композиційних рішень і живописних поєднань. Він відрізнявся гармонією ніжних сріблястих, бузкових, світло-зелених, сіро – синіх і сіро – фіолетових тонів.

Нажаль, про її довершеність ми можемо судити лише за фото та за спогадами, бо церкви не стало 30 – х рр. ХХ ст. За своєю типологічною схемою Покровська церква належала до унікальних зразків дерев’яної монументальної архітектури Чернігівщини.

 

 

 

 

                                                                                   Ірина Лобачова

                                                                                завідувач відділу давньоруської літератури.

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,