Святослав Ольгович

Історія створюється руками людей. Цю істину не треба повторювати, настільки вона очевидна. З давності вчені сперечаються з приводу того, хто саме творить історію: народна маса чи видатні особи. Дискусія триває й досі

, більше того, вона дедалі загострюється. Історична особа є частиною народу, який її породив. Але народ слід розуміти як спільність людей: видатних і яскравих, простих і звичайних. Історію творять усі разом: народ і видатні діячі, вихідці з того ж народу. Одні висловлюють волю народних мас, інші діють всупереч їй. Слід визнати роль особи в історії важливою, а в ряді випадків – і вирішальною.

   З нашим містом пов’язані долі багатьох видатних людей, перші серед яких представники княжого роду. Відомо, що чернігівські та новгород – сіверські літописи загинули у вогні пожеж, й лише незначні уривки з них дійшли до нас. Біографії новгород-сіверських князів ретельно не досліджувались, але більшість з них Ольговичі, горді, чесні, волелюбні вони завжди намагались вести незалежну від Києва політику, домагались справедливого розподілу земель з урахуванням законних прав на батьківську спадщину.

Син першого Новгород – Сіверського князя Олега Святославича Святослав -- відомий політичний та державний діяч Київської Русі пер. пол. ХІІ ст. Князь новгородський, стародубський, білгородський, сіверський, чернігівський.

     Його батьками були Олег Святославич «Гориславич» та донька хана Осолука. Крім нього в сім’ї було 5 дітей: Всеволод, Ігор, Марія, Гліб та Іван.

Вперше ім’я Святослав з’являється в літописі під 1107 р. коли разом з батьком та іншими князями ходив проти половців до м. Лубни. А на початку 1108 р. оженив його батько на донці впливового половецького хана Аєпи. Від половчанки в нього був син Олег і донька. 1116 р. разом з кн. Володимиром Мономахом він ходив у похід проти Гліба Всеславича, а у 1136 р. був запрошений на князювання у Новгород Великий. Тут він, вже не молодий, закохався в доньку новгородського посадника Петрили Марію і вирішив одружитись. Такий шлюб був нерівним, бо сучасники не звикли бачити на троні жінок не княжого походження. Ця любовна історія викликала осуд, і Святослава, який не відступився від Марії, примусили залишити князівство. Подальша доля іі невідома, та десь під 1147 р. князь оженився на Катерині і від неї у нього були донька Марія та сини Ігор та Всеволод.

   Так вже сталося, що більшу частину життя Святослав відстоював інтереси старших братів Всеволода та Ігоря.

1139р. допоміг брату Всеволоду зайняти київський стіл, та Всеволод показав себе перед киянами не з найкращої сторони.1140, 1141рр.учасник походів на переяславського князя Андрія Володимировича, 1141 року стає князем Новгород –Сіверським. 1146р. разом з іншими князями ходив у похід на галицького князя Володимира Володарковича. 1146 року помирає Всеволод Ольгович. За життя він прикликав киян і сказав їм: «Я вельми недужий. А ось вам брат мій, Ігор. Згодьтеся на нього» і кияни сказали: «Княже, ми радо згоджуємося». Та згодилися на нього нещиро. Не зрозуміло, чи був він на короткий період співправителем Ігоря чи виступав як його союзник. Кияни запросили на київський стіл Мономаховича Ізяслава Мстиславича. Під час запеклого бою за Київ Ольговичі зазнали поразки. Святослав звернувсядо Чернігова за допомогою, але Давидовичі стали на бік київського князя. Брата Ігоря невдовзі схопили і кинули у поруб. Прихильники Ізяслава довго переслідували Святослава, спустошували його міста і села, пропонували відступитись від брата: «…загарбали вони Ігореві і Святославові стада в лісі – кобил стадних 3 тис., а коней 1000…попалили хліба і двори». 1146р. київський та чернігівський князі Давидовичі взяли в облогу Новгород - Сіверський та вигнали звідти князя Святослава Ольговича, який змушений був тікати. Але Новгород - Сіверський князь показав неперевершений зразок честі, вірності і братолюбства. Не підкоряючись силі, він вперто повторював: «Відпустіть брата, бо я не зрікусь його, доки душа моя в тілі». Така принципова позиція і поведінка викликають симпатію навіть у київських літописців. Та військова поразка тільки активізує дипломатичну діяльність Святослава. Втративши всі свої володіння, рятуючи сім’ю, він змушений був врешті – решт сховатися у вятицьких лісах. За таких обставин йому довелося шукати союзника, і ним став володимиро – суздальський кн. Юрій Долгорукий. Саме з цими подіями пов’язана перша згадка про Москву (1147 р.). Укріплюючи цей союз, Юрій видав свою доньку за сина Святослава – Олега. За допомогою свата князь отримав землю в’ятичів, а згодом повернув й інші втрачені міста. Святослав Ольгович до кінця був вірним союзу з Ю. Долгоруким, навіть тоді, коли цей союз був обтяжливим. Ворогував з князем Мстиславом Ізяславичем, який у серпні 1146р. захопив київський стіл.

         У цей час чернігівські князі покинули київського князя Мстислава Ізяславича та стали шукати союзу з князем Святославом Ольговичем, що привело до загибелі його брата князя Ігоря Ольговича. 1155 р. князь Святослав Ольгович одержав м. Мозир від князя Ю. Долгорукого, а наступного року Святослав Ольгович ходив у похід на князя Ізяслава Давидовича. 1157 р. в Києві помирає Ю. Долгорукий,і стіл займає Ізяслав Давидович, Святослав же князює в Чернігові.Він займає стіл згідно з династичним правом, закріплюючи князівство за своїми нащадками.

1158 року Святослав Ольгович учасник походів на Галич. А після тривалої хвороби помер Святослав у Чернігові, 15 лютого 1164 року.

Святослав був одним з найбільш діяльних і активних князів, який зумів врятувати династію Ольговичів, яка стояла на грані загибелі 1146 – 1152 рр. Як вмілий політик зарекомендував себе ще під час бурхливих новгородських подій. Системою компромісів, скріплених шлюбами своїх доньок, використовуючи протиріччя між різними гілками Мономаховичів, зумів укріпити позиції Чернігівської землі в подальшому і консолідувати її. А разом з тим до його синів перейшли такі риси характеру, як вірність, честь, братська любов.

 

                                                                     Ірина Лобачова

завідувач відділу давньоруської літератури

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,