Видатний гімназист

До 115-річниці з дня смерті Пантелеймона Куліша

"… велику вагу в нашому письменстві має це славне ім’я. Могутній майстер української мови й творець українського правопису, благородний поет, перекладач, який має право на нашу велику повагу і вдячність" – так говорив про Пантелеймона Куліша М.Коцюбинський.

 

Народився Пантелеймон Олександрович Куліш 7 серпня 1819 р. в м. Вороніж Глухівського повіту в сім’ї заможного хлібороба Олександра Куліша та дочки козацького сотника Катерини Гладкої. Рано втратив матір, від якої наслухався багато казок, легенд, народних пісень, але за другу матір вважав сусідку-поміщицю – Уляну Терентіївну Мужиловську. Мати хотіла для сина великого майбутнього. Разом з Уляною Терентіївною вони не допустили забрати хлопця з повітового училища і наполягли щоб він продовжував навчання в гімназії.

У десять років Пантелеймона відвезли на навчання до Новгород-Сіверського. Йому дуже подобалось живописне розташування міста, про що він писав пізніше: "Никогда, я не мог равнодушно видеть этой реки, в багрянце запада колеблющейся легкими струями, как живое золото. Чудно менялся в ее всколыханном зеркале опрокинутый пейзаж города".

Так як Пантелеймон до навчання був добре підготовлений вдома, то вступив одразу до 1-го класу, а коли перейшов до 2- го – опинився в числі останніх учнів – не розумів рішення дробів. Щоб виправити цю ситуацію, батько вмовив вчителя Я. Ігнатьєва пройти з сином 2-гу частину арифметики, навчати його німецької мови і займатись малюванням Незабаром Пантелеймон вже мав успіхи під керівництвом вчителя. Відомо, що на урочистому акті 26 червня 1834 р. П.Куліш, після закінчення 3-го класу, був відзначений похвальним свідоцтвом.

Під час навчання в училищі Пантелеймон отримав між товаришами репутацію «сочинителя и искусного рисовальщика». Іноді він не відвідував занять і з другом С.Глотовим цілий тиждень малював. Але мистецтво рідко вживається з навчанням, тому Куліш не встигав в науці і закінчив свою гімназичну освіту 5-тим класом в 1836р.

Залишивши гімназію Пантелеймон не повернувся додому, а став самотужки заробляти на життя і на майбутнє навчання в університеті. Він працював по селах у поміщиків домашнім вчителем, і самостійно готувався до вступу в університет.

В 1839р. П.Куліш вступає до університету Св. Володимира. З 1842 р. вчителює в Луцькому дворянському училищі та Києві. Багато подорожує Україною, роблячи фольклорно-етнографічні записи. В 1843р. в Києві знайомиться з Т.Шевченком, з яким брав участь у діяльності Кирило-Мефодіївського братства. Через два роки переїздить до Петербургу, де працює в гімназії та університеті. У 1847р. Куліш відряджений за кордон, але до від’їзду повертається в Україну і в лютому на х.Мотронівка (Борзнянський р-н) одружується на Олександрі Бєлозерській, яка відома в літературі під псевдонімом Ганни Барвінок. Згодом за участь у Кирило-Мефодіївському братстві був заарештований і відправлений у заслання. Перші роки після заслання жив і працював у Петербурзі, потім був на державній службі у Варшаві.

Останні роки свого життя письменник провів у Мотронівці, яку називав Ганина Пустинь. Тут він працював над перекладами українською мовою творів багатьох класиків світової літератури: О.Пушкіна, А.Міцкевича, У.Шекспіра, Г.Гейне, Д.Байрона. Написав поему "Україна", історичні романи "Михайло Чернишенко", "Чорна рада", поетичні збірки, віршовані драми, балади, думи, байки тощо. Підготував підручники для школярів, у тому числі за новим, правописом – «кулешівкою», який придумав сам.

Сім років життя у Новгороді-Сіверському залишили глибокий слід у пам’яті видатного письменника, що знайшло відображення у повістях «Феклуша» та «Яков Яковлевич». Свої, ще юнацькі враження він переносить у ХVІІ ст. в історичний роман «Алексей Однорог», що присвячений подіям 1604 р. на Сіверщині. В поемі «Грицько Сковорода» П.Куліш згадує архієпископа Л.Барановича, а також в ній є рядки, присвячені Тріумфальній арці міста. В одній з найкращих його праць «Записки о Южной Руси», П.Куліш приводить цікаві свідчення про протопопа Лисовського, якого Петро І зробив новгород-сіверським сотником. Не оминув П.Куліш і «Слова о полку Ігоревім». В «Записках о Южной Руси» виклав свій погляд на «Слово» як думу, написану учасником походу 1185 р. Куліш постійно звертався до «Слова..» у своїй творчості.

Помер Пантелеймон Олександрович 14 лютого 1897р. і похований на х. Мотронівка.

Залишив після себе значну творчу спадщину. Він перший перекладач «Біблії» українською мовою, автор першого в Україні історичного роману, численних літературних творів та історичних розвідок тощо. А головне – визначальним стимулом своєї подвижницької праці П.Куліш вважав збереження національних традицій, розвиток української мови й культури та почуття національної самосвідомості.

Ірина Лобачова
завідуюча відділом давньоруської літератури
історико-культурного музею-заповідника
«Слово о полку Ігоревім».

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,