«Дабы оные остались монументом на всегдашнее время».

arkhaНа своєму довгому віку вона бачила багато історичних подій, людей, зміни урядів, держав, війни та революції. Зараз їй 230 років. Вона візитна картка міста. Кожний перехожий, від малого до старого, не вагаючись відповість, що це Тріумфальна арка, збудована з нагоди проїзду через Новгород-Сіверський   російської імператриці Катерини ІІ.

Новгород-Сіверський не випадково став одним з транзитних пунктів царського каравану. За кілька років до цієї події відбулася адміністративно-територіальна реформа, яка розділила Україну на кілька намісництв. По статусу це як теперішні обласні центри, зі значно більшою територією. У 1781р. Новгород-Сіверський став центром одного з таких намісництв. За новим поділом місто отримувало перспективи економічного та культурного розвитку.

У січні 1787 р. Катерина ІІ розпочала свій знаменитий вояж до Криму, оглядати нові захоплені території. По своїм масштабам це була безпрецедентна подорож. З казни витратили більш ніж 10 мільйонів рублів. У населених пунктах через які пролягав путь відбувалися бурхливі приготування. Знать наввипередки старалася догодити августєйшій особі незабутнім прийомом.

Новгород-сіверські «хлопці від дворянства» задніх не пасли. На чолі з предводителем Опанасом Лобисевичем візит імператриці вирішили відзначити побудовою на головній вулиці міста Тріумфальної арки. Передбачалось, що буде збудовано дерев’яну браму. Та завдяки наполегливості предводителя у зборі коштів, грошей, пожертвуваних знаттю намісництва, вистачило на спорудження кам’яних воріт «дабы оные остались монументом на всегдашнее время».

Лобисевич вказав підрядчикам місце майбутньої брами та надав проект будівництва з планами оформлення фасадів. Купець з Клімова Чадін, що вважався майстром кам’яних справ та селянин Самольотов з Ярославля згідно контракту за роботу взяли 1300 рублів. Будівництво розпочалося у вересні і мало завершитися до 1 листопада 1786 року.

Серед ймовірних архітекторів арки двоє. Перший – італієць Джаккомо Кваренгі. На його користь   наступний аргумент. В царській подорожі все до найменших дрібниць було чітко регламентовано. Подорож супроводжував протокол згідно якого від коней, які мали вміти ходити «в цуге», будинків для постою прислуги та архітекторів було передбачено заздалегідь.

Другого називає наш земляк, відомий історик пан О.Оглоблин. Архітектором арки він вважає українця Максима Мосципанова, який спочатку здобував фах у Глухові під началом А.Квасова, потім в Москві – у В.Баженова – особи, наближеної до кола новгород-сіверських автономістів. Але життя та творчих шлях українського будівничого мало досліджені, то ж чи був він автором новгород-сіверської пам’ятки невідомо – сподіваємося на нові архівні відкриття. З достовірних джерел знаємо, що Мосципанов був у складі комісії, яка працювала над ліквідацією порушень та недолугостей у Спасо-Преображенському соборі.

Імператрицю зустрічали урочисто. Ввечері 21 січня, коли царський поїзд за версту наблизився до Новгорода-Сіверського за ракетним сигналом у місті почалася гарматна стрільба та дзвін у церквах, вулиці були ілюміновані тисячами вогнів.

Біля Тріумфальних воріт Катерину вітали генерал-губернатор О.Бібіков, предводитель дворянства О.Лобисевич, духовенство, військові і цивільні чини, а вздовж вулиці купецтво та цехові.

Прокурор Верхнього земського суду намісництва І.Халанський презентував цариці авторську книгу «Топографическое описание Новгорода-Северского», за що був нагороджений золотою табакеркою.

Потім ясновельможна поїхала до Успенського собору на літургію де подарувала ікону «Поховання Ісуса Христа». А на ніч зупинилася в будинку губернатора, який знаходився недалеко від арки, зараз не зберігся.

Наступного дня цариця дала обід, на який було запрошено 62 особи , а ввечері балу. Прибулих гостей розважали малоросійськими танцями, якими вони були дуже здивовані, бо до цього подібного дійства не бачили.

У неділю, 24 січня, побувавши на літургії освячення церкви Святого пророка Іллі, у Спасо-Преображенському монастирі, цариця поїхала далі.

Катерина, вражена гостинним і теплим прийомом, в боргу не залишилася. На знак вдячності подарувала на будівництво нового собору 75 тисяч рублів, та ще настоятелю на заміський будинок 3 тисячі.

Відшуміли гостини поважної дами на багато років залишивши в пам’яті очевидців незабутні враження та спогади, які потім по кілька разів переповідалися в сім’ях та серед знайомих.

В 1796 році з новою адміністративною реформою Новгород-Сіверський втратив свій статус і став звичайним повітовим містом.

А Тріумфальна арка старіючи з кожним сезоном потребувала все більшого ремонту. І от коли стан її наблизився до критичного постало питання, що з нею робити далі? Влада не хотіла витрачатися на її ремонт, і тому, аби уникнути видатків і зараз і в майбутньому вирішено було її розібрати. Новгород-сіверському городничому   було дано розпорядження продати Тріумфальні ворота на злам з аукціону.

Довідавшись про це директор чоловічої гімназії І.Тимковський взяв браму під свій захист. До городничого та міського голови він звернувся з проханням не поспішати з торгами. А губернатору 27 березня 1829 року написав листа, в якому просив дозволу організувати передплату на збір необхідного для ремонту капіталу, а всі турботи пов’язані з цим взяти на себе.

Дозвіл було отримано та міська громада дуже кволо жертвувала на добре діло, і тільки завдяки щедрому внеску попечителя чоловічої гімназії В. Ладомирського у фонд арки справа зрушила з місця.

Через 15 років потому знову піднімали питання про ліквідацію, та цього разу місцеве начальство присоромив губернатор.

vilne kozatstvoУ 1918році споруда була взята під охорону держави та отримала статус пам’ятки архітектури національного значення, що надало їй право бути недоторканою для любителів вирішувати питання ремонту кардинальним шляхом.

У Другу світову війну, 1942 року, під час пожежі будинку поруч брама була пошкоджена, та німці її швиденько полагодили. Головною версією такого вчинку було німецьке походження Катерини ІІ.

У ХХ столітті Тріумфальну арку неодноразово реставрували у 1951, 1963, 1981 роках тощо. Завдяки проведеним роботам ця архітектурна пам’ятка і сьогодні прикрашає місто, нагадуючи про добу історичного розквіту Новгорода-Сіверського

На сьогодні в Україні, крім нашої, відомі кілька арок: у Кам’янці-Подільському, Диканці, Глухові. Але новгород-сіверська пам’ятка це єдиний на Чернігівщині зразок архітектури класицизму подібного типу.

 

 

Наталія Коврижко

бібліотекар музею

 

Новгород-Сіверський Історико-культурний музей-заповідник "Слово о полку Игоревім"

 Матеріали сайту захищені авторськими правами законодавства України,